Аби купити ліки, закарпатці заощаджують на іншому

Анонсоване зменшення вартості ліків торкнулося далеко не всіх препаратів. Та й ціни зменшили тільки в середньому на 30%. Деякі фармакологічні засоби, завезені з інших країн, у нас навіть дорожчі, ніж у Європі, хоча статки людей у рази менші. Справедливо, що такий стан речей багатьох обурює. Найважче пенсіонерам, бо вони хворіють найбільше, а прибутки, тобто пенсії, мають найнижчі.

А аптеках кажуть – ціноутворення залежить від виробників, хоча далеко не всі з них є вітчизняними. А що з цього приводу кажуть краяни? Це і з’ясовував «Карпатський об’єктив».

Що показало дослідження

Нещодавно компанія «Gradus Research» провела соціологічне опитування щодо споживчих настроїв українців і з’ясувала невтішні факти. Виявляється, майже 80 відсотків населення змушені заощаджувати, аби придбати медичні препарати.

Зокрема, 90% опитаних відчули на собі негативні наслідки подорожчання ліків від початку повномасштабного вторгнення і останнім часом змушені були почати економити на іншому, аби придбати фармакологічні засоби, без яких просто не можуть жити. Ціни стали для них серйозною проблемою.

Більшість людей заявили, що почали собі відмовляти в деяких продуктах та в одязі. Найбільше тих, хто почав економити, найбільше респондентів мешкає у селах – 86% опитаних. У містах із населенням до 50 тисяч осіб цей показник становить 50%. Очевидно розбіжності виникають через те, що саме в сільських населених пунктах мешкає більше людей літнього віку, а в міських – менше.

Цікаво, що 78% людей віком від 60 років назвали медикаменти однією з основних статей витрат. З них 62% повідомили, що змушені скорочувати витрати на їжу. Крім того, 66% опитаних у віці 55–60 років запевнили, що економлять здебільшого на товарах для дому.

Такі результати дослідження є свідченням того, що висока вартість медикаментів не просто вплинула на рівень життя населення, а навіть змушує людей відмовлятися від базових потреб, що неймовірно сумно.

І ще один нюанс. 36% опитаних вважають, що аптечні націнки становлять від 25% і більше, а 15% – приблизно 20%. 80% респондентів підтримують державні програми доступних ліків повністю, 15% – для окремих категорій, лише 1% не підтримує. Серед 18 – 24-річних підтримка нижча (66%). 52% учасників дослідження впевнені, що у високій вартості ліків винна влада, 22% – що аптечна галузь і 13% – що фармакологічна індустрія.

Загалом найбільшими статтями витрат сімейного бюджету усі опитані назвали продукти харчування (85%), комунальні послуги (72%) і ліки (60%).

Що кажуть у аптеках

Аліна працює провізором у одній із аптек Хуста. Дівчина каже, що серед покупців дійсно найбільше пенсіонерів.

«Люди зараз більш-менш свідомо підходять до вибору ліків. Не купують все, що треба і не треба, радяться з лікарем. Тільки одиниці беруть препарати, аби були вдома на всяк випадок. Також багато хто питає про дешевші вітчизняні аналоги навіть якщо лікар виписує дорогі закордонні. Додам, що цієї весни вартість більше ніж 100 найбільш затребуваних найменувань ліків знизилася. На деякі на 10%, але на деякі навіть на 60%. Висока вартість імпортних ліків пов’язана з логістикою, подорожчанням палива, а також митом. На наші ж ціни диктують виробники», – наголосила вона.

За словами фармпрацівниці, найчастіше краяни купують противірусні та протизастудні засоби, препарати від кашлю, нежитю, для нормалізації тиску, від серцево-судинних недуг, проти болю в суглобах та м’язах, заспокійливі та протигрибкові препарати.

А якої думки закарпатці?

Пенсіонерка з Ужгорода Валентина Кордош наголошує, що на медикаменти щомісяця витрачає половину отриманих коштів.

«Ми з чоловіком немолоді і маємо хронічні захворювання. Він – сердечник, я – астматичка. У обох проблеми далеко не перший рік. Раніше на ліки йшли менші суми. Зараз обоє підробляємо, аби могли купувати найбільш необхідне. Дітей не маємо, син загинув 15 років тому у аварії. Живемо одні. Вечорами займаюся репетиторством, вдень в’яжу на замовлення, Василь сторожить на приватній фірмі. Колись він був інженером, я – вчителькою. Сумно, що на схилі літ виживаємо важко. Медичні препарати, на жаль, справді дорогі. Заощаджуємо на одязі, товарах домашнього вжитку, стараємося менше споживати світла і газу, а от на їжі економити не можу, бо це позначається на здоров’ї», – ділиться жінка думками з «Карпатським об’єктивом».

Мукачівка Тетяна Сугай ще далеко не пенсійного віку, утім теж скаржиться на аптечні ціни.

«Мені 40 років. Маю непогану роботу, але в мене син із інвалідністю. Деякі препарати отримую безкоштовно, але за окремі треба викласти чималі кошти. Із чоловіком розлучилася. Він мешкає за кордоном і нам не допомагає. Батьки в мене немолоді, від них брати гроші б не дозволила совість. Намагаюся ще їм допомогти, бо теж хворіють. На ліки витрачаю до 5-6 тисяч гривень на місяць. У самої, дякувати Богу, здоров’я ще не підводить. І це – головне. Руки, ноги, голову на плечах маю, тож зароблю. Для мене важливо сина поставити на ноги, а інше якось буде. Окремі ліки мені привозять із-за кордону, там вони дешевші. Деякі ж купую у нас. Щодо заощаджень, то намагаюся купувати акційні товари. Відмовляюся від салонів краси, а часом навіть від відпочинку», – зазначає вона.

Марія Попович із Виноградова стверджує, що вартість фармакологічних засобів могли б і знизити, але не бідкається, бо приймає реальність такою, якою вона є.

«Якщо буду плакати комусь у подушку, це не допоможе. Треба закотити рукави і працювати. Так, ліки дорогі. Так, вартість знизилася лише на ряд медикаментів, але ми маємо жити далі. Є люди, які без ліків не можуть. Є страшні випадки, коли люди стають каліками через нещасні випадки. От це горе! Я ж купую тільки необхідне і коли в когось щось заболить. Це стосується мами, чоловіка і сина. Сама не можу терпіти тільки зубний біль. Стараюся обходитися у основному без зайвої «хімії». Усі ми намагаємося вести здоровий спосіб життя, правильно харчуватися. Це дає свої плоди. Не кажу нічого про пенсіонерів. Звичайно, більшість із них мусять і тиск стабілізувати, і якісь ще ліки приймати, залежно від ситуації. Тому кажу, що могло б бути й краще, але є так, як є. Що стосується заощаджень, то можу відмовити собі у якихось культурних заходах, поїздках, товарах для дому», – переконана жінка.

Загалом якщо немає серйозних недуг, а ліки потрібно купувати нечасто, наші земляки особливих нарікань не мають. Утім для тих, хто серйозно нездужає, вартість медикаментів є доволі серйозною проблемою.

Марина АЛДОН