Закарпатці вибирають картоплю. Чи вигідно було садити

Як кажуть, курчат по осені рахують. Отак і картоплю. На Закарпатті нарешті дочекалися врожаю і почали вибирати картоплю. На полях працюють старі і малі, пораються цілими родинами, підключають сусідів, знайомих, друзів, навіть наймають робітників. Хтось садив цієї весни цієї сільськогосподарської культури мало, тільки, аби не купувати влітку, мати свою, а хтось розраховував на те, щоб було чим харчуватися цілу довгу холодну зиму. Хтось свою картопельку, або як кажуть закарпатці, «ріпу», булю», крумплю» вибрав давно, а хтось лише зараз приступив до збору «другого хліба»…

Тож чи вигідно було садити картоплю у цьому році? Добре вона вродила? «Карпатський об’єктив» поцікавився думкою краян і спробував порахувати витрати.

«Навіть невміла господиня з куща збере з десяток картоплин»

65-річна Марія Довгинич із Хуста посадила картоплю на 3 сотинах. Ще на двох – інші овочі. Каже, що хоч ціле літо провела на полі, але зовсім про це не шкодує, бо врожай виявився добрим.

«Звісно, роботи з картоплею багато. Це – не тільки засадити поле! Її ще й 2-3 рази підкопувати потрібно, і жуків своїми руками постійно збирати, і часто, на жаль, навіть сторожити, аби не покрали. У мене ділянка неподалік від річки і відпочивальники запросто можуть собі накопати, коли мають бажання. Тому чоловік час від часу ще й сторожити вечорами ходив. Кілька разів ловив злодіїв. Тому, як на мене, зараз щось вирощувати – гіркий хліб. Не дивно, що молодь не хоче цим займатися», – ділиться думками з «Карпатським об’єктивом» жінка.

За словами пенсіонерки, аби мати добрий врожай, треба трохи вивчити тонкощі справи, знати, коли садити, коли сапати, а коли викопувати картоплю. А ще – за можливості чергувати місцями культури, аби дати можливість землі відновити сили і бути більш родючою. Власні витрати вважає помірними, а от прибутки – не рахує…

«Я нічого не продаю зі свого поля, усе вирощую для родини. Не шкодую ні про що, бо витрачені зусилля повністю компенсувалися! Орали нам по 40 гривень сотину, фрезерували по 50. За 6 тисяч гривень купили машину гною. Добрива використовую тільки натуральні, тому більше ні копійки на якусь там хімію не витрачала. Посадкову картоплю мала свою. Жуків збирала вручну. Із куща зібрала відро картоплі. Як на мене, це – непогано. На садівництві знаюся досить добре, з маленької працювала на землі. Звісно, був період, коли ми нічого не вирощували, тоді вигідніше було все купувати. Однак зараз війна і ніхто не знає, яка на нас чекає зима, – запевняє жінка. – Тому я спокійна, що голодні не будемо точно. Я ще й огірків своїх намаринувала 50 літрів, 30 літрів помідорів, 40 літрів різних салатів. Маю свою моркву, цибулю, часник, петрушку, капусту, дині, буряки, кукурудзу варила все літо онукам практично щодня».

Хустянка вважає, що навіть якщо посадкову картоплю купувати, витрати покриються повністю.

«Навесні картоплю продавали по 5-7 гривень за кілограм. Зараз вона коштує 10-12 гривень. Ту, що посадили, можна сміливо множити на щонайменше 10, адже навіть невміла господиня з куща збере точно з десяток картоплин. Тому, гадаю, кажуть, що невигідно садити тільки ті, хто ні разу не пробував, не радів урожаю!» – наголошує вона.

Звісно, моральне задоволення від милування врожаєм, вирощеним власними руками, дуже часто слугує для любителів поратися на землі «залізним» аргументом на користь городництва…

«З картоплею багато роботи, а вона при цьому дешева»

А от молода родина Сойма з Тячівщини вважає, що ціле літо гнути спину під пекучим сонцем не так уже й приємно та вигідно.

«Я в декретній відпустці, маю малу дитину. Коли йду на поле, сина мушу на когось залишати, бо дитина не витримає довго на ділянці. Максиму тільки два роки. Чоловік весь час зайнятий. Він, звісно, допомагає, але більшість часу займаюся городництвом саме я. На землі працюю не перший рік, мене батьки привчили до всього з дитинства. Однак вражаю, що можна біля хати садити необхідне: селеру, буряк, кольрабі, моркву, петрушку, цибулю, часник, капусту, огірки і помідори, а все інше – найкраще купувати. Чому? Тому що з картоплею багато роботи, а вартість її не така вже й захмарна», – вважає Оксана Сойма.

За те, щоб поорати, фрезерувати поле, зробити ямки на картоплю, сім’я заплатила 3 тисячі гривень. Посадкову картоплю купували по 3 гривні. Плюс – добрив придбали на 1700 гривень. На засоби боротьби з колорадським жуком жінка витратила 500 гривень. Загалом, переконана, від марудної праці час відмовлятися.

«Зараз картоплі по 10 гривень на ринках – хоч греблю гати. Чомусь затрати люди не дуже рахують. Крім того, мало хто думає про те, що власна фізична сила – це теж гроші, які довелося б заплатити комусь іншому, якби людину довелося винаймати. Тобто, не враховується скільки коштує година ручної праці! Якби все це відбувалося десь у Європі, то та картоплинка уже була б діамантовою! А скільки кілограмів тієї картоплі згниває щороку в людей у підвалах та погребах! Худобу навіть у селах далеко не всі тримають, самі запас овочів з’їсти не можуть, а продати шкодують! До того ж, у багатьох у цьому році картопля вродила гірше, ніж торік. Літо було досить холодним, але посушливим. Тож, як на мене, пенсіонерам картоплю садити вигідно, бо вони до цього звикли, мають багато вільного часу, щиро радіють кожній картоплинці… А от те, що молодь не хоче працювати на полях – логічно, бо люди вміють заробити гроші іншими шляхами, продукт можуть придбати, бракує вільного часу, а часом навіть фізичних сил та здоров’я, аби смажитися на сонці!» – запевняє жінка.

На її думку, закарпатці не шкодують себе, утім, із іншого боку на 3 тисячі гривень пенсії усього накупувати неможливо….

«Якщо у середньому одна людина з’їдає 150 кілограмів картоплі на рік, купувати її по 10 гривень, то це обійдеться всього у 1500 гривень. Тобто на двох дорослих – 3 тисячі. Погодьтеся, нормальна сума для будь-кого, хто працює. Якщо картоплі багато і здавати її гуртовикам, то взагалі прибутки будуть мізерними, бо вони не дадуть більше, ніж по 7-8 гривень за кілограм, а може й іще менше. Тому, підраховуючи видатки і прибутки, будь-яка людина скаже, що саме картоплю вирощувати вдома абсолютно не вигідно!» – наголошує закарпатка.

Чому витрати часто перевершують прибутки

Справді, якщо рахувати витрачені кошти, сили і ресурси, розмови про те, що немає сенсу садити картоплю вдома не є безпідставними. Утім картоплю продають дешево не цілий рік. Взимку її вартість у 3-5 разів є вищою. Це – мотивує городників-любителів.

Однак, навіть маючи власний насіннєвий матеріал, слід пам’ятати, що його потрібно замінювати раз на 2-3 роки. Інакше – не буде врожайності. Тож більшості навіть за наявності минулорічного урожаю, картоплю для того, щоб посадити треба купити або виміняти (не гарантія, що на кращу).

Селекціонери та професійні фермери щороку орієнтуються на 3-4 сорти. Утім їм витрати окупляться, бо застосовують професійні підходи, власну техніку і добрива купують на грутівнях, що дає право на знижку. Через це вирощувати сільськогосподарський продукт у промислових масштабах вигідно, адже ручна праця при цьому фактично не застосовується.

Якщо картоплю вирощує окрема людина, її витрати будуть у рази більшими, а прибутки – відповідно – нижчими.

Тим не менше, садити «другий хліб» чи ні – вирішувати кожному особисто. Якщо є сили і бажання – звісно, краще мати власний натуральний продукт. Якщо ж родина має для того, щоб закупити картоплю на зиму кошти, безперечно, краще за все придбати вже готову продукцію на ринку чи в магазині.

Марина АЛДОН