У Великих Лазах корів мало, але бажаючих попити смачного молока багато

Нещодавно завітала до Великих Лазів, що на Ужгородщині. Гостей села приваблює головна архітектурна пам’ятка – палац композитора Нандора Плотені (1844–1933).

Неділя, післяобідня пора. На толоці худорлявий чоловік випасає двох корів. Одягнутий у картату синьо-білу сорочку з довгими рукавами, у руках тримає квітчастий целофановий пакет. Як і кожен чередар, має палицю для загону худоби. Поза увагою не могла залишити його, бо тепер у селах велика рогата худоба – рідкість.

Познайомилися. На щастя, чоловік виявився говірким, фіґлярним. Янко Рачкулинець має 70 років. Пенсіонер. Проживає з дружиною та двома синами. У господарстві утримують дві корови. Молоко та молочнокислі продукти сім’я споживає, продає односельчанам, якщо залишається, то господиня везе до Ужгорода на базар.

За останнім офіційним переписом населення, у Великих Лазах зафіксовано 1426 чол., але їх значно більше.

– Було десь 500 дворів, тепер на много більше, село розбудувалося. Люди з города (Ужгорода) купують тут ділянки, будуються і живуть сім’ями. Там уся улиця новими заселена. Місцеві залишаються, нікуди не виїжджають. До города трохи більше 8 км, їздить рейсовий автобус, у людей машини, до траси рукою подати, тож добратися не проблема чи на роботу, чи на базар, чи у справах, – Янко перераховує переваги рідного населеного пункту.

Якщо в селі приріст населення, то домашньої великої рогатої худоби, кіз залишилося дуже мало.

– У Лазах було 150 корів, тепер – десять. Корів мало, а клієнтів много. Ми все утримували по дві корови. П’ять років тому продав обидві, бо одна була стара, а друга билася. Купив трирічну Зорьку. Буде їй 8. Тепер тільна. Після отелення дає 25 літрів молока на день. Катька мала 9 травня чотири роки. Дає 15–16 літрів, вона мала, молода, з неї досить і стільки молока.

Запитую, чи мають проблеми зі збутом продукції.

– З цим проблем нема: щотижня 25 людей забирають від нас молоко. Приходять по троє клієнтів на день. А якщо зайве, жінка кладе в сумку і везе на базар в Ужгород, де і спродує. Маємо свій невеличкий бізнес, – сміється чоловік. – Тепер молоко має ціну: 25 грн літр, трилітрова банка – 75 грн, тож утримувати вигідно.

– Так, як на базарі. Чому дорожче, ніж у довколишніх селах? – цікавлюся.

– У селах, де більше корів, молоко тунше (дешевше), – пояснює. – Аби корова дала файно молока, то треба наробитися, походити коло неї, дати доброє їсти, вигнати на пашу. Випасаю в неділю та свята, коли немає роботи, а в такі дні накошу трави і кидаю їм до ясель у хліві. Маємо трактор, накосимо із синами прицепик. Тепер косовиця, тож заготовляємо сіно на зиму. Даю муку, згодовую стару картоплю, восени та взимку – дині, буряки, яблука. Хто хоче робити і годен, то може утримувати і п’ять корів: сінокосів багато, на зиму можна заготовити достатньо кормів.

– Що з молочки найбільше любите?

– Квасне молоко. П’ю його з хлібом із лекваром. То смачно і довго тримає.

На толоку приходять дві жінки з трьома білими козами. Тетяна та Єлизавета розповіли, що їхні кози дають по 3,5–4 літри на день.

– Що нам, пенсіонеркам, ще робити? Лиш кози пасти та молодість згадувати, – гуморять жінки.

Тетяна ГРИЦИЩУК