Чому варто розповідати більше про традиційне вівчарство у Закарпатті?

Робота вівчарів, це не просто смачний сир, а інколи жорстка реальність та стрес, тривога, яка є частиною життя та перебування на полонинах. Але усі хочуть дешевий сир, та запитують чому так дорого, у супермакеті ж дешевше.

Українцям потрібно більше знати та розповідати про традиційне вівчарство у Закарпатті.

До прикладу, Асоціація виробників Традиційної Бринзи Хустщини, це об’єднання вівчарів та партнерів (бізнес, громадські організації, науковці) з метою збереження та популяризації вівчарства та їх продукції, формування культури споживання бринзи.

Ми переконані, що нам усім потрібно більше розповідати про історії вівчарів, їх родинні зв’язки, про цінність продуктів, які вони виготовляють, про їх ставлення до землі, лісу, води та тим самим забезпечувати екологічну просвіту.

Але варто також розповідати й про те, як вони живуть у складних умовах коли паде дощ кілька днів, а з вівцями працювати потрібно, чи про те, як проходять зустрічі з дикими тваринами. Як вони конфліктують з браконьєрами чи мисливцями, бо ті не зацікавлені у присутності людей, вівчарів у лісі, про те, які конфлікти виникають з тими хто самовільно рубає ліс, бо не хочуть уваги сторонніх чи з водіями джипів, квадро циклів, що руйнують полонини та лякають тварин.

Сформули для Вас кілька важливих складових ролі вівчарів та вівчарства у Закарпатті, отже:

По перше, це важка праця.

Ранок у вівчарів починається з 5 години, та триває до заходу сонця. Весь день вони працюють з вівцями, випасаючи їх, долаючи десятки кілометрів, трічі на день займаються доїнням тварин та виробництвом будзу, вурди, все миють, та знаходять час для власного харчування, а відпочивають вночі. Не залежно від того чи над головою спека, буря, вітер. Що денно 150 днів у році по 14 – 16 годин на день на ногах.

По друге, смачна та корисна продукція.

Їх продукція з молока овець та кіз (будз, бринза, вурда, масло), що випасаються у гірській частині дуже смачна та корисна. А смак кінцевого продукту відрізняється, в залежності від сезону збору молока та умов виробництва. І це дуже цікаво. Чи знаєте ви що виробництво сиру, це найефективніший приклад природньої консервації молока, яке у такому виді здатне довше зберігатись, не втрачаючи цінні властивості?

По третє, це не просто робота.

вівчарство у Карпатах, це не просто робота, бо немає чим зайнятись, це важлива комунікаційна складова, адже мігруючи населеними пунктами та полонинами вівчарі з давних часів передавали інформацію між жителями Карпат, ділились досвідом однин з одним.  А сьогодні вони теж є покупцями продуктів та послуг, частиною економічних ланцюгів.

По четверте, це робочі місця.

Вівчарів на полонині як правило 3 – 5 осіб, вони завжди брали молодих людей, для роботи на полонинах, це як елемент соціалізації та здобуття першої професії чи компетенції. Вівчарство, це пряма можливість заробити гроші та бути зайнятим тривалий час для жителів села.

По п’яте, природній баланс.

Вівчарі та отари здатні підтримувати природній баланс та рекультивацію територій полонин, земельних ділянок, що б підвищувати їх родючість. Якщо за землею не доглядати, ґрунти окислюються, цінна трава заміщується не придатними до вживання сорняками, як результат, її якість та родючість знижується.

Яким чином підтримати?

• Єдине ефективне та дієве джерело підтримки, це гроші, які ви сплачуєте за їх продукцію. Тому, пам’ятайте, купуючи у вівчарів, виробників сиру їх продукт, ви підтримуєте добробут родин вівчарів, фермерів, що вирощують овець, корів, та підтримують екологію Карпат
• Рекомендуйте їх продукцію, вівчарі не вивчали маркетинг, не розуміються на поняттях додана вартість, та продажах. Через нестачу часу, коштів на пакування, вони продають часто свій продукт посередникам, які вже потім перепродають вам. Так це бізнес.
• Спілкуйтесь з ними та демонструйте їм свою прихильність. Для них це важливо.

Олександр Коваль

Турінформ Закарпаття