Розмитнювати чи не розмитнювати своє авто?

Ось у чому питання…

Як відомо, сьогодні можна розмитнити авто на європейській реєстрації для власного користування з 50% знижкою. І діє ця «акція» протягом 90 календарних днів. Пільговий період почався з 25 листопада 2018 року й триватиме до 22 лютого 2019 року.

Згідно з офіційною інформацією Державної фіскальної служби України, загалом по 22 січня (включно) було оформлено майже 44 тисячі автомобілів з єврономерами. Це автівки, ввезені на митну територію країни в митних режимах тимчасового ввезення або транзиту з 1 січня 2015 року до набрання чинності нових правил. За ці транспортні засоби було сплачено майже 2,8 млрд грн офіційних платежів. Із загальної кількості розмитнених авто 36,7 тисячі – це ті, які перебували на митній території України з порушенням вимог Митного кодексу України. За них власники добровільно сплатили 312 млн грн (8500 грн за кожне авто).

Щодо ситуації в нашій області, то на митних постах Закарпатської митниці ДСФ у середньому протягом дня здійснюють оформлення 200 транспортних засобів з іноземною реєстрацією. Загалом із 25 листопада 2018 року станом на 22 січня 2019 року в Закарпатській митниці ДФС оформлено 4770 автомобілів. Це принесло до держбюджету надходжень у понад 304 млн грн. Середня митна вартість таких авто становила 3600 дол. США.

Сервісний центр МВС теж працює в завантаженому режимі, адже тут люди записуються в живу чергу, щоб отримати талон і поставити авто на реєстрацію. Уже о 8.30, за півгодини до початку роботи сервісного центру, в коридорі десятки власників машин. Абсолютна більшість водіїв із Ужгородського району, проте є й такі, що приїхали навіть з інших областей.

У сервісному центрі МВС зареєструватися можна і в електронній черзі. Але водії скаржаться, що часто не можуть ввести всі необхідні дані, щоб увійти в персональний кабінет. А живу чергу створюють тут, на місці. У регіональному центрі МВС кажуть, що за останній місяць провели понад 4 тисячі реєстраційних операцій.

Позиція звичайних водіїв дуже різна, але більшість погоджуються з тим, що умови, які виникли у зв’язку зі зміною процесу розмитнення, не відповідають інтересам звичайних українців і є на руку дуже обмеженій групі політиків та наближеному до них колу осіб. Звичайно, ці зміни ніби кращі за попередні умови, але вони поставили в безвихідне становище сотні тисяч звичайних громадян, які не зможуть розмитнити свої старі авто (т. зв. «титаніки»), а будуть змушені просто залишити їх як металобрухт.

Проте є й такі, що зважили всі за і проти й самостійно пройшли весь шлях від євробляхи до легального авто. Своєю історією поділився ужгородець Михайло, який з самого початку вагався, чи розмитнювати машину («Skoda»). Після всіх розрахунків за допомогою брокера він вирішив, що зробить це, аби в перспективі не мати неприємних та протизаконних ситуацій з органами правопорядку.

Зацікавившись цією темою, він побачив в Інтернеті багато оголошень, де місцеві підприємливі ділки готові за 350–400 євро допомогти: у Словаччині зняти автомобіль з обліку, поставити на нього транзитні номери й заїхати на територію України. Для Михайла такий спосіб виявився занадто дорогим, і він вирішив діяти самостійно.

«Спочатку потрібно було пройти обов’язковий у Словаччині техогляд авто. Через значний ажіотаж записатися на нього досить проблематично. Важливий нюанс у цьому питанні: чим ближче до кордону з Україною, тим дорожче виходить техогляд. Нам пощастило з чергою в м. Міхаловце – я заплатив 150 євро.

Наступний крок – це поліція в м. Собранце. Тут ми дуже швидко отримали транзитні номери за 66 євро відповідно. При цьому потрібно бути присутнім і «держителю», і власнику авто. Оскільки я власник у словацькому техпаспорті, то перед приходом до поліції ми уклали договір купівлі-продажу, згідно з яким «держитель» продав мені авто за 1 тис. євро. Документ засвідчили в нотаріуса, це нам обійшлось у 8 євро. Працівниця поліції навіть не перевіряла договір. Їй достатньо було того, що ми обоє присутні. Відтак ми підписали заяву про те, що я вивезу автомобіль на територію України. І вже за 5 хвилин мені видали новий (т. зв. «великий») техпаспорт, де було вказано, що я власник автомобіля, разом із транзитними номерами. Працівниця поліції попросила, щоб протягом місяця я обов’язково забрав пласниковий («маленький») техпаспорт.

Далі ми поїхали на кордон з Україною. На КПП «Ужгород – Вишнє Нємецьке» з боку Словаччини черга виявилася відносно невеликою, і ми пройшли її за 1,5–2 години. Процедура не була важкою, до того ж нам постійно допомагали інші водії, які стояли в черзі попереду й позаду нас. Єдине, що обов’язково мали зробити до кордону, – це копії всіх документів: техпаспорта, договору купівлі-продажу та закордонного паспорта. За порадою, ми мали їх у двох примірниках для словацької та української митниць відповідно. Коли під’їхали до словацького вантажного терміналу, черговий митник подивився на мене та машину й прямо попросив 20 євро за те, щоб швидше «пропустив» нас далі. Я відмовився, адже з моїми документами був повний порядок. Мене трошки довше потримали і прискіпливіше перевіряли, ніж тих, хто погодився на «пришвидшення процедури». Через мою принципову позицію ми потрапили на час перезмінки митниці, і це знову забрало близько двох годин.

Що важливо, на момент заїзду на митницю вже потрібно домовитися з брокером. Вони підняли ціну за свої послуги, і якщо перед пільговим періодом брали від 2500 до 3000 грн, то тепер від 4500 до 5000 грн. Мій брокер уже досвідчений у цих справах і відразу порекомендував після переоформлення автомобіля в поліції в м. Собранце зробити копії договору купівлі-продажу, оплати всіх рахунків, техпаспорта. Я негайно відправив йому ці дані, і він за той час зареєстрував нас, тож ми отримали т. зв. «електронну справу» з відповідним номером. На українській митниці нам сказали, що ті, хто має цей номер, можуть їхати на розмитнення на вантажний термінал, решта – на легковий. Огляд, фотографування та перевірка документів зайняли трохи більше 40 хвилин. До речі, знайомий розповідав, що угорські митники набагато людяніші, узагалі не тримають водіїв у чергах, а відразу зорієнтовують, як швидше пройти всі процедури. Але до угорського кордону ще потрібно доїхати, а це близько 130 км або дві години в дорозі. А на українському боці процедура ідентична.

Далі потрібно рухатися до внутрішнього терміналу. У нас вони найближче в Ужгороді та Мукачеві. За це час потрібно пройти сертифікацію авто, а це 3,5 тис. грн. Деякі «підприємці» утворюють штучну чергу й намагаються продавати місця за 5–7 тис. грн. Але я записався заздалегідь… Сертифікацію ми пройшли без проблем. Далі авто прямує на внутрішню митницю, яка перевіряє правильність усіх документів і може перерахувати вартість авто в бік підвищення. Якщо все добре, то ви до 5 днів виїжджаєте з терміналу. До речі, в’їзд на термінал коштує 500 грн.

Відтак їдете до сервісного центру МВС, де на вас, звичайно, чекає велика черга. Тут сплачуєте збір на обов’язкове державне пенсійне страхування – 3% від вартості авто, а також визначену суму за процедуру реєстрації. Ось і все».

У підсумку не так і страшно. Тож вибір за вами.

Юрій КОПИНЕЦЬ