Чи буде життя після смерті? Або «воскресіння» дитячої залізниці в Ужгороді

Ті, хто пам’ятає дитячу вузькоколійну дорогу в центрі Ужгорода знає, що відправившись зі станції «Піонерська» можна було проїхатися вздовж берега річки, спостерігати за перемиканням стрілок в очікуванні на зелений сигнал світлофора та прибути на станцію «Парк».

Це була одна з родзинок міста над Ужем, яка поступово почала занепадати. Дитячу залізницю закрили ще в 2009 році, повільно помираючи, вона чекала, чи згадають про неї і захочуть відновити, а може поріжуть і здадуть на металобрухт.

2 лютого 2016 року про маленький потяг знову згадали. Більше того, було проведено перше виїзне засідання робочої групи з порятунку ужгородської дитячої залізниці. Спостерігаючи за словесною перепалкою між представниками міста та залізниці, однозначної думки про порятунок не виникло. «Документи відправлені в Київ більше шести років тому, але відповіді по сьогоднішній день нема. А від міста отримано рішення про прийом у 2013 році», – пояснює Ігор Вольський, головний інженер ужгородської дирекції залізничних перевезень. Але Іштван Цап, перший заступник мера Ужгорода стверджує, що рішення нема, а то тільки декларація, яка не має юридичної сили.

Дискутуючи, комісія пройшла на територію станції, на якій тепер працюють тільки сторожі. Стан локомотива та вагонів у шокуючому вигляді. Але не все каліцтво видно ззовні. Багато таких проблем, які зрозумілі тільки фахівцям. Саме приміщення станції теж вкрай занепало. В стелі дірки, дах потребує ремонту так само як і підлога й ще багато іншого.

Головний інженер озвучив приблизні цифри, в які виллється ремонт локомотива, вагонів, самої станції та ще деяких моментів, потрібних для роботи об’єкта. Сума хоч і приблизна та звучала вагомо. На все місту прийдеться витратити більше семи мільйонів гривень. Хоча, на цю цифру миттєво зреагував Денис Добра, голова ГО “Боржавська вузькоколійка” зазначивши, що вона занадто завищена й він зможе допомогти в кваліфікованій оцінці ремонту. Тож, суперечки поновилися.

Врешті, робоча група дійшла згоди, що надаватимуть один одному необхідну допомогу та документи для пришвидшення результату.

Як вирішиться доля дитячої вузькоколійки, чи буде вона врятована від одних господарів і чи воскресять її інші, поки не відомо. Але містяни сподіваються, що колись таки зможуть покатати своїх дітей, онуків на легендарній дитячій залізній дорозі, а туристи отримають ще один цікавий об’єкт для споглядання.

Марія КЕСЛЕР