У міськраді відбулася зустріч керівників професійно-технічних закладів, підприємств Ужгорода, міського Центру зайнятості, Держохоронпраці та працівників структурних підрозділів

Відкриваючи зібрання, Богдан Євстафійович окреслив кілька проблем, для вирішення яких потрібно діяти спільно і освітянам, і роботодавцям, і управлінцям. Зокрема, як відомо, професійно-технічні заклади освіти з 2016 року передано на фінансування з місцевих бюджетів, хоча в закладах Ужгорода власне мешканців міста вчиться менше половини. Крім того, майно таких навчальних закладів не передано на місцевий рівень і вкладати кошти у їх розвиток немає можливості. Та найболючіша проблема – більшість випускників професійно-технічних закладів не залишаються на роботу в місті чи навіть області, а масово виїздять за кордон, тоді як наші підприємства гостро потребують працівників.

Віктор Кощак, керівник Ужгородського вищого професійного училища торгівлі та технологій харчування, розповів, що цей навчальний заклад уже другий рік не набирає учнів за фахом продавець, бо мало охочих опановувати цю спеціальність, хоча на сайтах оголошень найбільше повідомлень саме про ці вакансії. Інший аспект: усі випускники – кухарі, бармени, офіціанти влаштовуються на роботу в місцеві заклади, але дуже швидко полишають її та їдуть в інші країни. Хоча підготовка такого фахівця коштує більше 29 тисяч гривень у рік. Віктор Йосипович поскаржився і на те, що в школи масово приїздять представники зі Словаччини, Польщі і рекламують переваги навчання у цих країнах, у їхніх вишах.

Сергій Тимко, який очолює Ужгородський центр професійно-технічної освіти, зазначив, що у них на цей навчальний рік вперше був конкурс на зварників, автослюсарів, але погодився з тим, що абсолютна більшість, отримавши диплом, виїздить за кордон.

Голова міської організації роботодавців, директор ПАТ «Ужгородський Турбогаз» Михайло Качур наголосив, що ті учні професійно-технічних закладів, які проходять практику на «Турбогазі», за 3-4 місяці цілком можуть себе проявити, отримати пропозицію про працевлаштування і якщо добре працюють – навіть свого роду грошову позику, як заохочення залишитися на роботі. Тому вніс пропозицію, щоб керівники навчальних професійних закладів орієнтували своїх колег-викладачів так проводити профорієнтаційну роботу, щоб випускники вчилися і проходили практику на совість і залишалися працювати в рідній місцевості. Також як один із механізмів запропонував усім керівникам підприємств відповідально ставитися до проходження учнями практики і якщо учні нею нехтували – не підписувати відповідний документ, а педагогам враховувати це як підставу не видати диплом про закінчення навчального закладу.

Директор Ужгородського вищого комерційного училища Київського національного торговельно-економічного університету Лідія Гондорчин скаржилася, що між школами і профтехзакладами немає тісної спільної профорієнтаційної співпраці, представникам училищ не дуже раді в школах, вчителі орієнтують дітей на здобуття вищої освіти.

Директор ПрАТ «Ужгородська швейна фабрика» Мирослава Каламуняк наголосила, що всі роботодавці потребують конкурентоспроможних працівників, теж багато ресурсів і коштів вкладають у навчання, поділилася ініціативами, які запроваджують на фабриці, щоб кращі працівники не шукали іншу роботу. За її словами, суспільна ситуація така, що вже почала зростати кількість дітей шкільного віку, молодих людей, випускників, тому треба напрацьовувати шляхи залучення їх із раннього віку до професійно-технічної освіти.

Секретар Ужгородської міської ради, куратор освітнього напрямку Андріана Сушко звернула увагу і на те, що роботодавцям потрібно шукати можливості підвищення зарплат, адже саме через низькі виплати більшість їдуть за кордон, пропонувати соціальні пакети, забезпечувати умови для роботи, підвищувати престижність робітничих професій.

Підсумовуючи зустріч, міський голова Богдан Андріїв відзначив, що це лише початок спільної роботи, оскільки проблема має чимало аспектів. Необхідно діяти одразу в кількох напрямках. Детально аналізувати, які професії потребує ринок міста, краю і не готувати спеціалістів, яким важко буде знайти роботу, або які не відповідають сучасним вимогам до кваліфікації через застарілі навчальні програми. І для цього потрібно активно звертатися до центральних органів влади, пропонувати зміни до нормативних документів, законодавства.

Богдан Євстафійович доручив міському управлінню освіти активізувати профорієнтаційну роботу в школах саме з навчальними закладами професійно-технічної освіти, налагодити діалог педагогів із підприємцями, залучати до нього також батьківські комітети, комітети учнівського самоврядування, вже ближчим часом провести спільну зустріч педагогів шкіл, роботодавців на базі одного з профтехучилищ.