Після двадцяти років роботи на підприємстві працівниця лише тепер попросила надати додаткову відпустку «на дітей»

Однією з найпоширеніших на сьогодні причин порушення трудових прав людини є відсутність достатніх правових знань.  У зв’язку з цим громадяни,  у більшості випадків, елементарно не можуть скористатися передбаченими у трудовому законодавстві правами і не вміють їх цивілізовано відстоювати. Прогалинами у правовій освіті найманих працівників, нерідко користуються недобросовісні роботодавці. Та буває, що правовий нігілізм призводить і до справді курйозних ситуацій, котрі «б’ють по кишені» самих роботодавців.

Так, в Управління Держпраці у Закарпатській області звернулося керівництво одного з державних підприємств краю з проханням  роз’яснити, чи має право працівниця, яка протягом 20 років проробила на цьому підприємстві і не використала належну їй додаткову відпустку, отримати цю відпустку за попередні роки або вимагати виплату грошової компенсації  при звільненні.

Як вказано у листі, жінка у 1997 році овдовіла і сама виховувала двох неповнолітніх на той час дітей (син – 1988 р.н., дочка – 1990 р.н.). Але за період роботи на підприємстві вона жодного разу не зверталася до свого роботодавця із заявою про надання їй додаткової оплачуваної відпустки.

–Відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про відпустки», – зауважує перший заступник начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Василь Грицик, –жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи A I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи A I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи A I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

За редакцією статті 19 ЗУ «Про відпустки», яка була чинною на той час, вказана працівниця має право на отримання вищезгаданої додаткової відпустки у кількості днів, зазначених у статті (до 2003 року включно жінка працювала  і мала двох дітей віком до 15 років). Водночас з  18.11.2004 року у новій редакції цієї ж статті набрала чинність інша норма щодо права  на додаткову відпустку  одиноких матерів (до цієї категорії прирівнюються і вдови).  Тож до 2008 року, часу коли її молодша дитина досягла повноліття(18 років), вона мала б користуватися і цієї соціальною відпусткою.

У разі, коли працівник не скористався цим правом, то він може або використати ці відпустки, або отримати  грошову  компенсацію за всі невикористані дні, оскільки чинне законодавство не передбачає строку давності, після якого втрачається право на будь-яку відпустку.