Залізничний вокзал в Ужгороді є візитівкою обласного центру. Реконструкцію зробили 2004 року завдяки тодішньому міністру транспорту України Георгію Кірпі. Цю добру справу міністра оцінили ужгородці та гості міста.
Дбав Кірпа про пасажирів. Чого не скажеш про господарів вокзалу.
Пасажири, ідучи переходом до перону, мусять бути обачними і добре дивитися під ноги, бо тут таке світло, як від світлячків у густому лісі, до якого «дбайливі» лісники ще не добралися. А ще пасажирів чекає «сюрприз»: посеред переходу стоїть червоне відро для миття підлоги. Під стіною блакитне, на ньому напис: «Для панелей та крісел». В обидва капає вода, довкола них калюжі. Стеля та стіна мокрі. Не буду думати-гадати: чи то дощові води, чи вода з труб.
До речі, оте відро посеред переходу стоїть там з квітня!
І це ще не все. Долівка, сходи, панель брудні, на них свіжі та старі плями (бідні, забули, коли контактували з ганчіркою). Чути запах пива та сечі.
Пасажири, побачивши таку «красу», обурюються і поспішають чи на потяг, чи у справах. А потім кажуть своїм друзям та колегам: «Мене зустрів брудний та смердючий Ужгород». Файна реклама, нє?
Тетяна Грицищук, фото автора
