Дров’яний колапс на Великоберезнянщині. ФОТО

Другий день поспіль триває акція протесту місцевих жителів с. Волосянка Великоберезнянського району.

Сьогодні, 12 жовтня, дорога знову перекрита, рух транспорту заблокований. Селяни вимагають забезпечити їх дровами на опалювальний сезон 2017-2018, що вже на порозі. Перші приморозки тут, у гірському селі вже відчуваються, у горах випав сніг, а селяни сидять без дров.

Скаржаться, що ціна на дрова надто завищена, та й взяти їх ніде. Не розуміють, чому Київ має їм видавати дрова, чому самі не можуть вирішувати це на місцях. А якщо і дозволено десь заготівлю, то дістатися туди можна хіба вертолітом, – жартують місцеві.

 До слова, середня ціна за машину дров (близько чотирьох кубометрів) складає 3200 грн. Одне дворогосподарство потребує на зиму близько  4-6 таких машин з дровами.

«Поки Міністр з Канар вернеться…»

До місцевої громади навідалися як районні чиновники і депутати, так і представники лісових структур району.

Директор і заступник Ужанського НПП прибули до розлюченого натовпу якраз у той час, коли ситуацію коментував голова райради Ярослав Шукаль. Вся увага зосередилася на працівниках нацпарку. Ті, в свою чергу, почали звинувачувати депутатів, районну владу і держлісгосп у тому, що селяни не забезпечені дровами. «У мене інше функціональне призначення», – підкреслив Биркович, директор Ужанського національного природного парку.

Для подальших перемовин всі перемістилися в приміщення Волосянківської сільради. Супутниця директора Ужанського НПП Марина Василівна намагалася пояснити і показати на картах, що всі ліси, наближені до села, належать держлісгоспу та сільраді, до відання нацпарку належать тільки більш віддалені ділянки, полоса на кордоні з Польщею, але останні віднесені до спадщини ЮНЕСКО. На це селяни невдоволено зашуміли, перекрикуючи один одного, сперечаючись, що це не так.  Голова райради Шукаль нагадав, що минулого року після наради з головами сіл було прийнято рішення про винесення всіх меж в натурі, щоб уникнути плутанини, де чий ліс. Працівниця нацпарку запевнила, що всі межі винесені.

На запитання сільського голови, де селяни мають заготовляти дрова,  директор нацпарку повідомив, що є дві відведені лісосіки: на Щербині та в урочищі Ерташув, однак ще чекають погодження з Києва, тому заготовляти поки не можна. Натовп обурено загудів, один селянин зауважив: «Поки міністр з Канар вернеться, ми тут замерзнемо. Їм дрова не треба, вони там гріються».

Також Марина Василівна, працівниця нацпарку, закликала заготовляти дрова на землях сільської ради. Однак голова Волосянківської сільради зауважила, що там процедура не така проста, рубати дерево можна тільки якщо ділянка приватизована. Якщо ні, то це таке ж порушення як і самовільна рубка у державному лісі. Інші селяни почали викрикувати, що то чагарники, а не ліс. Емоції зашкалювали, здавалося, вирішити нічого не вдасться.

Привезти із сусідніх сіл – дороге задоволення

Нарешті до обговорення приєднався представник держлісгоспу і пояснив: «Волосянківське лісництво не має жодного гектару лісу. У сусідньому селі Луг відведені дві лісосіки, в Ужку теж є. Але, коли даю заготовляти волосянчанам,  лужани і ужани нарікають». Варто зауважити, що, чимдалі потрібно дрова відвозити, тим дорожчими вони стають.

Також лісничий додав, що шість лісосік було відхилено науково-технічною радою, оскільки там знаходяться праліси. У с. Верховина Бистра також жодної лісосіки, бо це є буферна зона ЮНЕСКО.

Представник лісгоспу також відзвітував, що, не зважаючи на невдоволення людей із сусідніх сіл, вже 150 дворогосподарств Волосянки забезпечені дровами.

Хто подбає про соціально вразливих?

Сільський депутат Юрій також зауважив,  що соціально вразливі верстви населення не в змозі самостійно заготовити дрова (інваліди, самотні пенсіонери, інші). То хто ж їх має забезпечувати дровами? На це Симочко, голова Великоберезнянської РДА зауважив, що такими опікується соцзахист. Однак, хоч кошти на паливо і надають, а дрова купити неможливо, – заперечили селяни.

Вчителька зі стажем більше 40-ка років, пенсіонерка, розповіла: «Я з грудня місяця минулого року не можу дрова отримати. Вже обійшла усі лісові інстанції. Плачу любі гроші. Але тільки почують, що треба везти аж у Волосянку, відсахуються, ніхто не хоче сюди везти».

Врешті, після наступної взаємної словесної перепалки, сторони домовились про те, що як нацпарк, так і держлісгосп нададуть інформацію для висвітлення у місцевій пресі інформації про те, кому саме були продані ті дрова, які документально відведені для населення.

Також домовились, що сільські депутати разом з районними будуть подавати спільне звернення у Київ з пропозиціями, адже з року в рік проблема із забезпеченням дровами населення в районі тільки погіршується.

Оксана ЧОПАК

Спеціально для “Карпатський об’єктив”