Робітничі професії тепер затребувані, як ніколи

Кожна молода людина хоча би один раз опинялася на роздоріжжі життєвого шляху і подумки запитувала себе, куди йти далі, де застосувати свої знання і талант. Щоб не закопати його, а подарувати людям. Бо в цьому і є сенс людського життя, аби те, що подароване кожній людині Всевишнім, не пропало, а приносило чудові плоди і радувало світ. Тому важливо правильно зорієнтуватися, знайти свій шлях, свою професію, своє покликання. Хоча в житті не все так гладко, тож часто доводиться довго блукати, шукаючи своє місце в цьому житті.

Ужгородка Валентина Мудрик планує вивчитися на кухаря. Хоча за освітою дівчина – соціолог. Оскільки після університету Валентина не змогла знайти роботу за спеціальністю, вирішила перекваліфікуватися.

– Маючи вищу освіту, я не можу знайти роботу за спеціальністю. Тому мушу орієнтуватися на ринок праці. Звичайно, шкода витраченого на навчання часу, але, можливо, це пригодиться мені в житті. Зараз почала освоювати основи кулінарії. Готувати я завжди любила. Хочу після навчання працювати кухарем у ресторанчику своїх знайомих. А ще – взяти участь у «Майстер Шеф». Сподіваюся, що мені вдасться реалізувати себе і стати відмінним кулінаром.

Для таких, як Валентина, в Україні діє програма перекваліфікації. Роботодавець подає заявку до Центру зайнятості про наявну вакансію. Її пропонують охочим. Потім за гроші Фонду соціального страхування на випадок безробіття люди опановують потрібну професію.

Скористалася програмою перекваліфікації Юлія Мельник. Уже півроку перекладач за освітою працює майстром манікюру.

– Малювати я любила завжди. Коли мені запропонували пройти навчання, то погодилася й одразу знайшла собі роботу. Тим паче, що паралельно працюю перекладачем. Одне одному не заважає. Мене дивує, коли люди бідкаються, що немає роботи. Насправді вона є. Просто її потрібно хотіти знайти.

70% вакансій на ринку праці – робітничі

Нині на обліку в Ужгородському міському центрі зайнятості перебуває близько 1 тисячі осіб. 70% вільних вакансій – це робітничі професії. І тільки 30% для працівників із вищою освітою. Тож юристам, економістам, фінансистам знайти роботу найважче, розповідає заступник директора Ужгородського центру зайнятості Ігор Мельников.

– Такі підприємтсва, як «Гроклін Карпати», «Ядзакі», «Джейбіл», «Турбогаз», «Конвектор», постійно звертаються до нас, аби знайти кваліфіковані кадри на вакансії швачок, в’язальників джгутів, фрезерувальників, слюсарів. Задовольнити потребу роботодавців ми не можемо, оскільки в нас претендентів на такі робочі місця тільки 30%. Причому зазвичай ці люди не мають спеціальної фахової освіти. Утім ми можемо направити їх у сучасні навчальні центри в Рівному, Львові, де вони освоять нову професію. Ми готові навчати безкоштовно.

Тобто коли людина стає безробітною, вона може звернутися до центру зайнятості й повідомити, що хотіла би освоїти той чи інший фах. Відтак проїзд, навчання, проживання ми їй забезпечимо. Окрім того, вона має право на отримання матеріальної допомоги від держави.

Навчання проводиться під замовлення роботодавців. До прикладу, токарів готують у Львові та Рівному. Часті замовлення на підготовку кухарів, офіціантів, манікюрниць. Навчання проводиться невеличкими групами – 15–20 осіб з Ужгорода та районів. Усі договори укладає обласний центр зайнятості.

– Узагалі нині починає цінуватися людина праці. Можна говорити про те, що в цій сфері стали досить стрімко зростати зарплати. До прикладу, хороша швачка отримує від 9 тисяч гривень.

Часто в нас трапляються випадки перекваліфікації громадян. Згадую яскравий приклад, коли людина, що закінчила медичний факультет, перевчилася на перукаря-візажиста. Тепер це знаний в області й поза її межами візажист, який є майстром своєї справи. Він робить те, що любить, і притім заробляє дуже гарні гроші. Бо професію лікаря у свій час нав’язали йому батьки-лікарі, і нічого доброго з цього не вийшло. Але думаю, завдяки тому шляху, який він пройшов, він став тим, ким є. Насправді таких прикладів у нашій практиці можна наводити безліч.

Нещодавно в нас був ярмарок професій, одразу вдалося працевлаштувати 21 людину. Їх забрали до себе різні компанії. Узагалі мета цього ярмарку – зорієнтувати молодь в актуальності професій, щоб у нас не було цього дисбалансу на ринку праці. Щоб вони зрозуміли, що на сьогодні є потреба у професіоналах. Тоді людина завжди буде в ціні й добре зароблятиме, ким би не була за фахом.

Аби вирівняти дисбаланс на ринку праці, потрібно піднімати зарплати, заохочувати й поважати представників робітничих професій. Бо ж колись на заводах на дошці пошані висіли фото кращих токарів і слюсарів, а не директорів.

Тож, аби зменшити рівень безробіття серед молоді, фахівці радять обирати професії, які не лише популярні, а насамперед затребувані на ринку праці.

Профтехосвіта потребує кардинальних змін

Сьогодні професійно-технічна освіта в Україні переживає кризу, вважають експерти. Галузь уже багато років потребує реформ, бо мережі підприємств, яка працювала раніше, немає, а радянська модель роботи училищ залишилася. Нагадаємо, що минулоріч уряд зробив позитивний крок для профтехосвіти – створив 25 навчально-практичних центрів при ПТУ в різних регіонах України, де можна безкоштовно вивчитися на шевців, сантехніків, трактористів тощо. Утім, аби запустити процес модернізації освіти та робітничих кадрів, потрібно докласти чимало зусиль.

«Система підготовки кадрів не трансформувалася до реальних потреб сучасності й потребує змін. Уряд спільно з парламентом і профільним комітетом ініціювали низку законодавчих змін, ми сьогодні працюємо над тим, щоб прийняти новий закон про освіту, професійно-технічну освіту. Нам потрібно вдосконалювати систему, тому що сьогодні економіка країни потребує висококваліфікованих кадрів», – зауважив днями Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман під час конференції, присвяченої професійній освіті.

Міністр освіти і науки Лілія Гриневич зосередила свою увагу на основних цілях, яких має досягти уряд у сфері якісної професійно-технічної освіти. Потрібно, зокрема, продумати моделі фінансування, створити дорожню карту модернізації сфери професійної освіти, оновити обладнання та матеріальну базу, розробити нові стандарти професій та укрупнити мережу ПТНЗ із відповідним зростанням контингенту, а також розробити механізм державно-приватного партнерства. За словами пані Гриневич, реформа системи професійної освіти потребує тісної співпраці уряду, парламенту, місцевої влади та бізнесу.

…Отже, знайти справу до душі не просто, але можливо. А владі потрібно кардинально змінити ставлення до людей праці. Зробити все для того, щоб обрати і здобути професію було пріоритетом для кожного й при цьому працівники одержували заслужену матеріальну винагороду.

Христина БІКЛЯН