Закарпатці платитимуть за воду з криниць?

Новація, яку планують запровадити, викликала хвилю обурення одразу після того, як про неї стало відомо. Мова про те, щоб люди сплачували за воду, яку самі ж провели до своїх будинків. І це – не про міські водогони, а про свердловини та криниці.

Раніше природні блага завжди були безкоштовними, тож і не дивно, що ініціатива викликала серйозний суспільний резонанс.

Тож що це за урядовий сюрприз? Які вже нововведення щодо води з природних джерел є на Закарпатті? Що кажуть про послугу, яку хочуть нав’язати населенню, краяни? Це і з’ясовував «Карпатський об’єктив».

У Хусті платять за невикористану воду

Якщо колись населення обурювалося за сплату за транспортування газу, то наразі подібні послуги вже, на жаль, стають не дивиною.

Наприклад, у Хусті вже більше двох років мешканці міста отримують квитанції за транспортування води. Таке рішення прийняв ще екс-мер Володимир Кащук. Але його наступники його не відмінили. Квитанції приходять навіть тим, хто не користується центральним водогоном, тобто використовує власні альтернативні джерела води. І це, звісно, нонсенс. Бо прокладали люди труби власним коштом, підводили воду так само за свої ж гроші. А якщо людина створила для себе альтернативу – це нікого не цікавить. У Водоканалі кажуть, що не платити за транспортування води, якою ніхто не користується можна тільки написавши заяву з проханням відрізати дворогосподарство він водогону. Але якщо раптом господар захоче знову підключитися, доведеться вкотре за все плати і виготовляти технічні умови «з нуля». У будь-якому випадку, людина буде у програші…

«Водогін ми проводили всією вулицею власним коштом. Але років 10 тому змушені були пробурити свердловину. Так зробили і більшість сусідів. Живемо у приватному секторі. Мало того, що в місті досі воду подають всього на декілька годин на добу, так ще й у той період тиск такий слабий, що на другий поверх вона не доходила в нас практично ніколи. Тож чоловік пробурив у саду свердловину і встановив «безбашенку» (насосну станцію). Із того часу користуємося своєю водою. Але все одно щомісяця нам приходять квитанції з водоканалу. Пішла до начальника. Він запропонував відрізати будинок від централізованого водопостачання. Проте не писала заяву, бо це несправедливо. Якщо щось станеться, я змушена буду за все платити знову. Тож виходить замкнене коло», – каже Марія Шоля.

Офіційно у Хусті тариф на послуги водопостачання та водовідведення становить 58,30 гривень за кубометр. Крім того, для споживачів є ще й щомісячна плата за абонентське обслуговування: 15,42 гривень за водопостачання та 15,18 гривень за водовідведення (з ПДВ). Між іншим, Хуст – єдине місто в області, де впровадили плату за транспортування води… навіть за умови, що нею ніхто не користується…

Що за новація?

У Верховній Раді реєстрували навіть не один, а цілих два проєкти, спрямовані на посилення контролю за використанням підземних вод.

Але у фокусі уваги найбільше опинився Проєкт Закону №9020 (Про внесення змін до Кодексу України про надра та деяких інших законодавчих актів України).

Як наголошують автори, суть законопроєкту не в оподаткуванні вже існуючих неглибоких колодязів, а у: «забезпеченні раціонального використання надр та запровадженні відповідальності за самовільне користування надрами (зокрема, буріння свердловин без спеціального дозволу) ».

Але в той же час, у документі йдеться про запровадження «штрафів для громадян, які бурять глибокі свердловини (свердловини, що виходять за межі дозволеного безоплатного видобутку) без відповідної ліцензії», а не «стягування плати за воду з традиційних криниць і колодязів, які використовуються для потреб домогосподарства».

Крім того, ініціатива нібито передбачає запровадження безоплатного ліміту споживання води. Тобто, перші два кубічні метри води на місяць можуть бути безкоштовними, а за весь обсяг, що перевищує цю норму, споживач повинен заплатити за встановленим тарифом. Для цього кожен повинен біля джерела води встановити лічильник та опломбувати його.

Що кажуть юристи

На думку правників, подібні ініціативи є порушенням прав людей.

«Стаття 13 Конституції України наголошує, що «земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, а також ресурси континентального шельфу та виключної економічної зони є об’єктами права власності українського народу». Тобто, мова йде про порушення прав громадян та основного закону держави, – каже «Карпатському об’єктиву» правник із Мукачева Олексій Баранюк. – Вода – це базова потреба людини і вона має бути доступною для усіх».

Також він додає, що законопроєкт ніби мав на меті зрівняти місто й село, бо в сільських населених пунктах за користування водою населення не платить. Але ж мова про різні речі – централізоване водопостання та природні джерела.

«Але є нюанс, – зауважує юрист. – У чинному Податковому кодексі України є виняток. Зазначається, що “рентна плата за користування надрами не сплачується землевласниками/землекористувачами за видобування підземних вод у межах їхніх земельних ділянок для забезпечення власних потреб домогосподарств (без обмеження глибини, якщо не перевищуються власні потреби) “. Тож у цьому законопроєкті застосована спроба саме скасувати цей виняток конкретним впровадженням окремої плати за невеликі обсяги спожитої води. А вона є вкрай необхідною для життя. Тому такі новації можна розцінювати як обмеження права населення користуватися надрами землі. А для тих міських жителів, які мають самостійно встановлені свердловини та сільських мешканців це є несправедливим обмеженням».

Утім, за його словами, мова про законопроєкт, який планувалося прийняти ще у 2023 році. Тож навряд чи найближчим часом до нього у Верховній Раді повернуться.

Якої думки населення

Тим часом закарпатці активно обговорюють проблему, адже чимало ЗМІ останнім часом підняли питання і збунтували людей.

«Я за свої гроші все робила. Важко робила з чоловіком роками у Чехії, щоб побудувати будинок, підвести до нього світло, газ і воду. У селі водопроводу немає, у всіх криниці, колодязі, природні джерела. Тому ні за що платити не збираюся», – стверджує Оксана Король із Тячівщини.

Такої ж думки й Ілона Олос із Берегівщини.

«Може вже й на доступ до повітря лічильники встановлювати треба буде, – обурюється жінка. – Як на мене, це вже занадто. Може ще й той лічильник за свої гроші купувати? Категорично не згідна з таким фінансовим обтяженням. Не думаю, що такий закон приймуть, бо люди збунтуються, або просто не будуть платити».

Тож будемо сподіватися, що справді за воду з криниць нашим землякам платити у перспективі не доведеться.

Марина АЛДОН