На Закарпатті одні з найнижчих в Україні пенсій. Як виживають люди

Колись на Закарпатті… і не тільки… дуже популярною була лайка-побажання: «Щоб ти жив із однієї зарплати», нині ж цей вислів можна перефразувати, лише трохи замінивши його: «Щоб ти дожив до пенсії».

Насправді ніхто нічого поганого нашим літнім краянам не бажає… і справа тут зовсім не в роках, прожитих людиною, а в зовсім іншому – у сумі виплат, які вона отримує, виходячи на заслужений відпочинок. Не секрет же, що прожити з тих «копійок», які отримують від держави на схилі літ наші земляки, дуже важко. Та й, як не прикро, Закарпаття входить до сумнозвісної трійки «лідерів» із найменшими в Україні розмірами пенсій.

Тож як виживають закарпатці? Чи розраховують на чиюсь підтримку, крім держави? Що в основному їм доводиться купувати із пенсії? Це і з’ясовував «Карпатський об’єктив».

Трохи статистики

Гроші люблять підрахунок, тож і ми поговоримо спочатку про цифри.

Наразі на Закарпатті проживає 254,6 тисяч пенсіонерів.

Як розповіли «Карпатському об’єктиву» у ГУ ПФУ в Закарпатській області, станом на 1 квітня цього року мінімальну пенсію в області отримували 8 974 особи. При цьому, що цікаво, 58,2 тисячі осіб пенсійного віку (фактично це 23% усіх пенсіонерів області) продовжують працювати, бо вижити з тих невеликих сум не можуть.

Загалом середня пенсія на Закарпатті складає 4 198,79 гривень і наша область разом із Тернопільською (де середня пенсія становить 4 023,42 грн) та Чернівецькою (4 211,25 грн) областями мають найменші в Україні державні виплати.

Соромно і сумно!

Загалом у Пенсійному фонді України повідомили, що станом на 1 липня 2023 року найвищі в державі пенсії мають кияни – 7 190,40 грн. На другому та третьому місці, як не дивно, Донецька (6 601,48 грн) та Луганська (6 294,83 грн) області.

Далі у списку – Рівненщина із середньою пенсією 6239,83 грн. Більше 5 тисяч гривень отримують пенсіонери ще п’яти областей – Дніпропетровської, Житомирської, Запорізької, Київської, Харківської, Полтавської та Одеської. У жителів ще 14 регіонів державні виплати коливаються від 4023,42 до 4944,11 грн.

І наша рідна, Закарпатська, практично замикає список. Звичайно, неприємно, утім так є не лише зараз, на жаль, така далеко не райдужна картина була в області й у попередні роки.

Варто додати, що з 1 липня відбулася так звана переінденсація пенсій. Але на перераховані виплати на Закарпатті може розраховувати всього 471 особа. Звісно, це – мізер! А як бути решті?

«Працюватиму до смерті»

Пані Оля з Хуста живе з майже 90-річною мамою одна. Жінці 67 років. Каже, що двох мізерних пенсій не вистачає навіть на ліки, бо державні виплати занадто малі.

«Я працювала на різних роботах із 19 років. Свого часу закінчила училище, вивчилася на кравчиню. Однак були часи, коли й на ринку продавала, і на заробітки їздила. Пенсія в мене трохи більша за 3 тисячі. У мами – 4 з «гаком». На ліки для неї витрачаю на місяць більше 6 тисяч. А ще й послуги оплачувати потрібно, і щось їсти, і в щось одягнутися», – розповідає «Карпатському об’єктиву» жінка.

Так склалося, що Ольга Росоха ніколи не була заміжньою, не має дітей, тож на сторонню допомогу розраховувати закарпатка не може.

«Якщо сама не зароблю, гроші з неба не впадуть. Добре, що ще хоч сили маю. Працюватиму до смерті, бо з пенсії вижити неможливо. Ще в кого город, сад є, якась худобина, овочі чи фрукти свої, щось заощадить. Я ж мешкаю у квартирі, як кажуть, «ні кола, ні двора», тому все мушу купувати. Працюю, а як же інакше! І шию одяг на замовлення молодим дівчатам, і вечорами прибираю у магазині сусіда. Підробіток – хороша можливість додатково заробити на речі першої необхідності. Крім того, коли людина завжди у русі, постійно у роботі, навіть часу хворіти немає. Тож я практично ні на що не нарікаю. Як є, так є, головне – що маю сили працювати!» – переконує вона.

«Якби не донька – пішла б по місту з простягнутою рукою»

Звичайно, в кого є підмога, тому легше, але враховуючи масове безробіття на Закарпатті, так таланить далеко не всім.

Юлія Кампов із Ужгорода стверджує, що не знає, як би жила, якби не допомога доньки, яка наразі мешкає в Угорщині.

«Я вже більше 5 років на заслуженому відпочинку, – зізнається жінка. – Молодша донька – вдова, має двох синів. Працює в магазині за невелику зарплатню. Мені допомогти не має з чого. Старша ж, Наталка, вже більше 10 років живе в Угорщині. Там має родину, хорошу роботу. Саме вона мені найбільше й допомагає, щомісяця надсилає певну суму. Живу практично саме з цієї «матеріальної допомоги», бо 3500 гривень пенсії вистачає лише на те, щоб 2-3 раз на ринок сходити».

За словами пані Юлії, підробляти вона не може, бо має хворі ноги, навіть за продуктами намагається виходити не дуже часто.

«Звичайно, мені неприємно «висіти на шиї» у доньки. Але що робити, – наголошує вона. – Сили, аби працювати немає, здоров’я підірване. Із пенсії б не вижила точно, бо навіть ліки зараз страшенно дорогі. А ще й онукам щось хочеться купити, бо шкода Іру, вона й так сама на собі все «тягне», а хлопцям завжди щось потрібно. Я 40 років пропрацювала, думала, пенсія буде більшою. Але що робити. У державі зараз війна, радію хоч через те, що маю дах над головою і що у нас спокійно!».

«Важко, але живу тільки з пенсії»

Олена Сойма з Тячівщини таки живе з однієї пенсії і каже, що їй це вдається.

«У селі з роботою проблема для молодих, тож хто пенсіонерку візьме, – посміхається жінка. – Маю 3100 гривень державних виплат. Це – мало, але все одно я вдячна долі, що дожила до 70 років, маю хату і все біля хати. Тримаю господарство – корову, теличку, дві кози, двох поросят, 23 курей, півня, 10 качок. Є й грядки, вирощую все, що тільки можна. Є й сад, плодові дерева, сіно… Допомагають онуки, сама б не впоралась. Діти на роботі, постійно зайняті,. Зі мною живе онучка, їй 21 рік. Уже має родину. Саме вона й є моєю найбільшою опорою. У селі вижити можна й із пенсії. Важко, але це – реально!»

За словами закарпатки, продукти вона практично не купує, але в той же час має прибутки від продажу молока, сиру, сметани, яєць, городини та дарів лісу.

«Кожен викручується так, як може. Продати, вирощене своїми руками – теж варіант заробітку. Крім того, прямо за городом у мене ростуть гриби, малина, суниці. Це все збуваю на ринку. Одним словом, радію тому, що маю і не сподіваюся ні на кого. У багатьох регіонах України зараз набагато складніша ситуація. У нас хоч не стріляють. Усім важко, але нічого… Впораємося! Ми – сильні!» – стверджує пані Олена.

Загалом в Україні третина пенсіонерів отримує менше 3 тисяч гривень державних виплат на місяць. Такі дані оприлюднено на платформі для роботи з відкритими даними «Опендадабот». Зокрема, таку суму виплат отримують 3,25 мільйонів осіб.

Крім того, за даними Пенсійного фонду, кожен п’ятий пенсіонер у нашій державі продовжує працювати. Та то й не дивно, адже видатки в людей перевищують прибутки, тож іншого шляху отримати додаткові кошти у більшості немає.

Марина АЛДОН