Як працює і чим живе найбільший тваринний ринок Закарпаття

У Хусті в районі об’їзної дороги щосуботи працює тваринний ринок. Він – найбільший у області, але функціонує виключно по суботах. У народі це місце називають торговицею. Сюди з’їжджаються продавці домашньої худоби та кормів для неї із різних куточків Закарпаття і не тільки. Раніше тут торгували і фермери з Франківщини, Чернівеччини, Львівщини і навіть із Черкащини.

«Карпатський об’єктив» також вирішив побувати на хустській торговиці і дізнатися, як зараз працює ринок і що там можна купити, які ціни та що саме за крам… Отже, поїхали…

Люди тримають менше худоби

Ми приїжджаємо на ринок об 11 годині. Торгівля кипить, людей багато. Бачимо перші лотки, із яких торгують картоплею. Вона на кілька гривень дешевша, ніж на ринку у місті та в магазинах Хуста. Купити її можна по 5 гривень за кілограм і навіть дешевше. Є також олія – як рафінована, так і домашня, борошно, цукор, сіль та багато іншого.

Однак тварин щось не видно…

Жінки, що продають чоловічі шкарпетки, які є явно не сільськогосподарським товаром, запевняють, це ринок універсальний і тут можна знайти продукцію на всякий смак… ще й одежу, навіть показують намет, де продають кросівки та усілякі наряди. Це насправді дивує, адже такого краму всюди хоч річку гати. Але люди умудряються торгувати абсолютно всім, що мають.

Є повідки для собак, різні ланцюги для худоби, деталі для автомобілів. Просто розбігаються очі.

Територія ринку велика, можна навіть заблукати між рядами.

Молода жіночка, що продає мандарини і каже, що її звати Маріанною, зізнається, що колись сюди навіть туристів привозили, бо таку екзотику, як була тут, мало де у всій Україні можна побачити. Наразі, за її словами, продавців та і покупців на «торговиці» менше, бо худобу тримає у селі всього по декілька людей, особливо корів та коней.

«Я з Тячівщини, – додає пані Олена, що торгує поруч кукурудзою. – У нас у селі корову мають всього чотири родини. Свиней ще тримають, курей… А от із великою худобою зовсім стало туго. І ми колись мали корівку, але продали ще 10 років тому, бо немає кому молоко пити, а продавати не зовсім вигідно»,

Ідемо далі. Чоловік років 60 розпродує яблука. Домашні, соковиті, як намальовані. Люб’язно пропонує. Дає кілограм по 8 гривень. Бідкається, що покупців мало…

«Раніше торгувати можна було і на дорозі, але нещодавно торговиця перенеслася на спеціально відгороджену ділянку. Та проблема не в цьому. У людей грошей стало менше, війна у державі, багато хто втратив роботу, на заробітки чоловіки не їдуть, усе в магазинах дорожчає, за комунальні послуги щомісяця доводиться викладати немаленьку суму. Тож кожен двічі думає перед тим, як щось купувати навіть із продуктів», – каже він «Карпатському об’єктиву».

Купуємо у нового знайомого яблучка, аби він хоч щось заробив на прожиття… і рушаємо далі… шукати тварин…

Кури, кролики, свині, корови та коні. Кому що потрібно?

Нарешті зустрічаємося з продавцем кроликів. Вухані у клітках, домашні. Пан Антон запевняє, що сам їх вирощує, нахвалює…

«У мене донька за 1000 гривень кота купила. А він що… їсть та гуляє сам по собі. А з кролика й хутро, і м’ясо є! Даю по 150-200 гривень. Усі молоді, здорові!», – зізнається чоловік.

За його словами, зараз небагато закарпатців займаються кролівництвом, справа вмирає, бо годувати тварин не дуже вигідно… але він поки що від улюбленого заняття не відмовляється.

«Я – пенсіонер. Хоч маю чим зайнятися. Та і до державних виплат усе хоч якась копійчина «капне». Сам я з Виноградівщини. На все село один маю кроликів», – наголошує він.

Аби утримувати вдома таких милих і благородних тварин, потрібне і місце, і клітки, і корм, і бажання цим займатися… тож ми, на жаль, купити кролика не наважилися й пішли далі…

Загалом кроликів на ринку досить багато, як і курей. Підходимо до жіночки, яка стоїть поруч із мікроавтобусом, біля якого розкладено кліток 20 із різного віку молодими курками.

«Я з Мукачівщини. Звати мене Ольга, – представляється вона. – У Хусті на торговиці буваю часто. Але ринок тут працює тільки в суботу, тож у неділю, як правило, їдемо з донькою в Ужгород. Торгуємо на Радванці. Там також частенько продаємо свою домашню птицю».

У спеціальних загородженнях кури знаходяться у тісняві, їх там по 8-10. Утім місця вистачає… Курки є рябі та білі. Також жінка торгує яйцями.

«Ви запізнилися, якщо хотіли побачити худобу! – одразу рапортує вона. – Треба було прийти у годин 8-9. Я тут із 6 ранку!»

Справді, свиней, корів, кіз, овець побачити нам не вдалося… хоча шукали дуже ретельно.

«Люди під’їжджають кожні 5-10 хвилин. У 7 тут уже на всю красу кипить торгівля, – пояснює жінка. – Найбільш активно купують свиней. Але не тільки зараз, так є завжди!»

Своїх крилатих підопічних пані Ольга називає «заводськими», а не домашніми. Яйця продає по 5 гривень, але каже, що більшість просять по 6 за штуку.

«Це – фермерські яйця. Їх продають такі господарі, що мають вдома приблизно по 500 курей. Яйця, практично на смак як домашні, бо птиця годована кукурудзою, а не готовими кормами. Курка п’ятимісячного віку коштує 250 гривень, 150 – восьмимісячна. Вони у мене просто різних порід. На домашню птицю ціни такі ж. Найбільше беруть тих, що по 250», – ділиться вона думками з «Карпатським об’єктивом».

Утім знається молодиця не лише на цінах на курей, вона завзято рапортує про вартість будь-якої худоби.

«Свинятка коштують від 3 тисяч. Це – маленькі, їм місяців 2. Більші – 4-4,5 тисяч гривень. Є й за 5. Така свиня, аби її одразу заколоти – від 10 тисяч. Але багато хто продає за іншою схемою: до уваги береться кілограм живої ваги. Нині продавали по 70 гривень за кілограм. Свині великі – по 120-130 кілограмів. Найчастіше кабанчиків скуповують оптовики. Їх називають заготовачами. Багато знаю, бо я тут майже щосуботи вже протягом п’яти років», – посміхається пані Ольга.

У день нашого візиту на хустській «торговиці», за словами закарпатки, коней не було, корів було небагато, а от телят – чимало.

«Не питала ціну, але саме телят було чи не найбільше. Продавали нині і кіз, і баранів. Торгували і перепілками. Часом можна купити качок, гусей, індичок, ще й цуценят. Загалом ринок дійсно великий і розмаїття всього – дуже широке. Головне – приходити вчасно, бо під обід ряди порожніють», – стверджує жінка.

Вона також наголошує, що найшвидше розкуповують свиней, а от ті продавці, у кого крупи, зерно, борошно та інша їжа для тварин, залишаються на ринку довше, навіть часом до вечора. Обіцяє, що скоро продаватиме маленьких курчат, бо весною їх охоче купують закарпатці.

Загалом враження від тваринного ринку доволі цікаві, враховуючи, що довелося там бути всього вдруге в житті (вперше практично проїздом років 6 тому).

Сама територія велика, дорога непогана, хоч місцями є й калюжі, торгових місць достатньо, хоч вони й переважно стихійно обладнані (дехто взагалі продає з багажників, а не з лотків із парасольками), але в загальному «торговиця» – це ніби якийсь паралельний… таємничий окремий світ… де вирує трохи інше життя, ніж у місті і де завжди є з ким поговорити. Шкода лише, що фотографуватися для матеріалу абсолютно ніхто з таких привітних співрозмовників не погодився.

Марина АЛДОН