Як виживає без світла закарпатський бізнес? Чи витримає економіка блекаут

Бізнес – це не тільки прибутки підприємців, це – і робочі місця для людей, і ціни на продукцію для кожного з нас. Тому якщо закривається якесь підприємство, від цього страждають навіть ті, хто до нього, здавалося б, не має жодного стосунку.

На жаль, спочатку два роки ковідних карантинів, потім стресовий стан економіки на початку військових дій, а відтак відключення світла після масових обстрілів енергетичної інфраструктури України дуже негативно позначились на стані закарпатських приватних підприємств. Чимало з них закрилися і вже не запрацюють ніколи. Деякі знайшли певні ресурси і, незважаючи на труднощі, нині продовжують працювати. Як їм це вдається? Особливо з перебоями електропостачання… Це і з’ясовував «Карпатський об’єктив».

Генератор купили, а клієнтів все одно стало менше

Віктор Полянський – тренер у одному з тренажерних залів Ужгорода. Заклад, у якому він працює, купив генератори, утім ціни на абонент підвищив, бо у власника з’явилися непередбачувані витрати. У результаті – половина клієнтів просто перестала приходити на заняття.

«Пережити енергетичну кризу важче, ніж паливну. Адже генератори, враховуючи високий попит, подорожчали у рази. Зросла і ціна на саме паливо, каже він «Карпатському об’єктиву». – У нас тільки почала налагоджуватися робота, як запровадили відключення електроенергії. Спочатку працювали в режимі – є світло, займаємося, немає світла – чекаємо, коли подадуть. Потім людям це набридло, почалися претензії. Дещо можна робити і без тренажерів, але клієнт хоче і душ прийняти, і підсушити голову…. Навіть переодягатися незручно, бо в роздягальні холодно. Довелося йти назустріч людям – купити генератор!»

Утім навіть це не допомогло запрацювати у нормальному режимі.

«Ми із грудня трохи підняли вартість абонентів. Із січня, до речі, знаю, що багато тренажерних залів піднімають вартість своїх послуг. Та в нас буквально за два тижні клієнтів стало наполовину менше. Розумію, що зараз у всіх великі видатки, бо все подорожчало, але якось потрібно розробити якусь державну підтримку, бо економіка може не пережити цього всього!», – запевнив тренер.

Костянтин Бородач – власник однієї з продуктових крамниць також у столиці Закарпаття. Він генератор довго не хотів купувати, бо така розкіш не була йому по кишені.

«Працювати дуже важко. Приходять клієнти, а світла немає. Спочатку дівчата писали проданий товар на папір, а потім вводили у комп’ютер. Утім люди чеки просять, пропонують розрахуватися карткою. Для освітлення встановив автомобільний акумулятор. Та й це – не вихід, бо холодильники розморожувалися, товар почав псуватися, касові апарати не працювали. Аби купити генератор, довелося взяти кредит. Тепер ламаю голову, як його повертати, бо торгівля йде слабо», – стверджує чоловік.

І таких, як він – дуже багато. Аби врятувати ситуацію, деякі підприємства у області навіть перейшли на нічний режим роботи, коли світло не вимикають, адже придбати та обслуговувати генератор виходить далеко не у всіх власників. Крім того, у 2023 році економісти прогнозують ще більше падіння економіки через те, що альтернативна, а точніше аварійна генераторна електроенергія погіршує конкурентоспроможність низки товарів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Врятували б міні-електростанції, та де на них взяти кошти?

Безперервний цикл виробництва довелося перервати і власникові міні-пекарні з Хуста Андрію Ковачу.

«Багато подібних підприємств по області та й по Україні в цілому взагалі призупинили діяльність, – каже він. – Тепер успішно розвивати свою справу дуже важко і серед представників малого бізнесу, які є основними роботодавцями на Закарпатті, таких практично одиниці. Подорожчала сировина, зросла вартість пального, світла немає… як же працювати? Електрики кажуть, що тільки до літа, якщо не буде нових серйозних атак, вимикати світло перестануть. Але це тільки прогнози. Якою буде реальність ніхто знати не може… навіть експерти»

Виходом із ситуації чоловік вбачає міні-електростанції, але аби таке диво техніки придбати та встановити, потрібні серйозні вкладення, яких у нього наразі немає.

«Є дуже компактні електростанції, які дають хорошу потужність електроенергії. У нас їх встановлювати безпечно. Це б врятувало бізнес. За величиною така конструкція трохи більша за вантажівку. Таке диво сучасності можна привезти з Чехії. Знаю людей, які купили. Це – набагато кращий варіант за генератор, бо не потребує таких страшних затрат пального і обходиться в користуванні відносно дешево. Тобто можна вийти на такі ж видатки, як плата за електроенергію. Підприємства, які мають іноземних інвесторів наразі працюють нормально, вони мають альтернативні варіанти живлення і їм відключення не страшні. Вони кризу переживуть точно. Блекаути їх не зупинять. А от малий місцевий бізнес це вивело з ладу», – зізнається закарпатець.

За словами пана Андрія, генератор він таки купив, але підняти ціну на продукцію не може…

«Виходить, що я працюю собі у збиток. Донька привезла з Чехії хороший генератор. Обійшовся він у кругленьку суму. Плюс його кожен день потрібно вмикати, бо світло вимикають щоденно, навіть уночі. А ще – додаткові витрати на бензин. При цьому, мої проблеми клієнта не цікавлять! Пекарень багато, вибір продукції широкий. Підняти ціну не можу, бо перестануть купувати взагалі. Тобто, я працюю просто для власного задоволення і щоб мій колектив не залишився без роботи, бо про прибутки говорити наразі смішно. Утім… війна… і кожен із нас повинен хоч щось робити на благо іншим. Цим себе і втішаю. Це – дає сили рухатися далі, не зупинятися, працювати і вірити у краще!» – підсумовує Андрій Ковач.

Ціни на генератори ростуть постійно

Мукачівець Данило Соболь має автомастерню. У нього працює 6 людей. Роботи вистачає, але проблем також.

«Мені 64 роки. Міг би спокійно сидіти собі на пенсії і нічого не робити. Але то авто бійцям потрібно підготувати до відправлення у зону бойових дій, то таксист приїде, просить терміново оглянути машину, бо на роботу мусить їхати, то ще щось. Одним словом, я почуваю себе затребуваним і це мене мотивує працювати. Крім того, у мене працює 6 хлопців. Усі вони мають родини, які потрібно утримувати. Я змушений думати і про них, аби вони заробили якісь гроші. У них діти… які хочуть їсти!», – наголошує чоловік.

Відключення світла позначилися і на його роботі.

«Зараз купівля генераторів перетворилася на справжній квест. Хто має змогу, їде за кордон, купує там дешевше і тут продає утридорога. У нас придбати нормальний і не за всі гроші, проблематично. Через якісь там сайти ризиковано, у Інтернеті багато шахраїв, які розводять людей. Я шукав собі генератор три тижні. Були гроші, але з мене багато хто хотів здерти у рази більше, ніж реальна вартість такої установки. Без світла ми працювати не можемо, тому пошуки почав одразу, коли оголосили, що буде блекаут. До того ж, радію, що купив генератор вчасно. Зараз ціни стали набагато вищими», – аргументує мукачівець.

Утім крім цього, у роботі під час війни виникали й інші проблеми.

«У декого старі радянські машини. Купити на них деталі зараз неможливо. Доводиться замовляти у слюсарів. Були проблеми з логістикою на початку війни, була нестача певних деталей. Добре, що ми тут під європейськими кордонами живемо і що не можна замовити в Україні, швиденько привезуть із Чехії чи Угорщини. Ну і… проблеми з паливом пам’ятає кожен. Зараз також не найкращі часи, бо пальне подорожчало, його багато людей використовують саме для роботи генераторів. Утім, життя триває, потрібно вірити у краще, адже всі ми знаємо, що всі труднощі є лише тимчасовими. Як казав цар Соломон: «Усе мине!» і наші сьогоднішні проблеми також!», – запевняє Данило Соболь.

Загалом, як би не було важко, закарпатці викручуються із ситуації, що склалася. Наразі більшість наших краян уже налагодило роботу, знайшли альтернативні засоби для того, аби працювати далі.

Звісно, відключення електроенергії позначилися негативно на кожному, купити генератори могли далеко не всі. Та як би там не було, ми навчилися і жити у темряві, і підлаштовуватися під графіки, і продовжуємо вірити у краще!

Марина АЛДОН