З Одеси до Ужгорода: як підприємець Ігор Крижановський релокував свій «солодкий» бізнес

Закарпаття продовжує приймати бізнес, що прагне перенести свої потужності до нашого краю. В область вже перемістили близько 300 підприємств. Із них 250 активно працюють, решта розгортають виробничі потужності.

Релокації бізнесу на Закарпаття сприяють чимало чинників. По-перше, вигідне географічне положення, адже область знаходиться за горами, на Заході України. Тобто якомога далі від зони бойових дій. По-друге, регіон межує з чотирма країнами Європейського Союзу та НАТО, що полегшує логістику для експорту товарів і послуг у Європу.

Тож бажаючих перенести свої підприємства саме на Закарпаття чимало. І мова не тільки про великий бізнес, про який ми вже писали. Сюди перебираються і представники середнього та малого бізнесу.

Приміром Ігор Крижановський з Одеси, який є представником малого бізнесу. Уже кілька років він займається торгівлею морозива за франшизою відомого американського бренду. В Одесі мав чимало торгових точок. Утім з початком повномасштабного вторгнення Ігор був змушений з сім’єю евакуюватися на Закарпаття. Власне сюди він і переніс свій бізнес.

– Чому ви обрали саме Закарпаття?

– Усе просто, у мене тут родичі. У Мукачеві живе мій батько. Власне там зараз мешкає моя сім’я. Переїхали ми десь у середині березня. До цього часу було тривожно, але коли обстріли почастішали, ми вирішили, що пора їхати. В Одесі ми живемо на 24-му поверсі, навпроти злітної смуги. О 5-й ранку 24 лютого бачили, як над нами збили ракету. У квітні ракета потрапила в сусідній будинок. Там загинули наші друзі. Це відома історія, про жінку з тримісячною дитиною. Далі розірвалася ракета близько від мого офісу. Тож варіантів на той момент було мало. Я вирішив, що час евакуйовувати сім’ю на Закарпаття.

– Ви одразу вирішили, що релокуєте сюди свій бізнес?

– Так. Я був керівником бізнесу з продажу морозива. Ми мали розпочати сезон в Одесі, але не склалося. Тому було прийнято рішення спробувати переміститися на Закарпаття. З квітня почалася робота з бізнес-аналізу, а також пошук шляхів перевезти бізнес.

Спочатку в планах було розмістити на Закарпатті близько десяти торгових точок з морозивом, але логістично це виявилося дуже складно.

– З якими перепонами ви стикалися?

– За планами, наш бізнес мав стартувати в Мукачеві. Але там нам дали чітко зрозуміти, що не зацікавлені в цьому. Бізнес не хотів з нами співпрацювати, і місцева влада не надала нам тих можливостей і тих відповідей, які були необхідні. Ми розуміли, що для нас це зовсім не рентабельно. Тож вирішили спробувати в Ужгороді. Тут дійсно місцева влада пішла нам назустріч. Наразі маємо в місті вже дві точки з морозивом. Готуємося відкривати ще дві. Щоправда, в Ужгороді бізнес теж не дуже хоче співпрацювати. Я просив про підключення до електромережі певних точок, де поблизу розміщені наші морозилки. Утім мені всюди відмовили. І це певний дисонанс з тим, як це працює в Одесі. Там принцип: я тобі – ти мені. А тут кожен за себе, і кожен вважає тебе конкурентом. Щоправда, мені потім допомогли, і до речі, теж переселенці.

– Розкажіть про сам процес релокації…

– По-перше, логістична складова була трохи простішою, ніж могло здатися. Тут уже знаходилося деяке обладнання. І це було дуже велике щастя, що великі холодильники не довелося везти з Одеси. Власники франшизи надіслали мені контакти тих людей, які зберігали тут це обладнання. Тож була можливість для нас досить швидко зробити старт. Ми почали працювати вже на початку травня. Першу точку відкрили в Боздоському парку. Я дуже вдячний його дирекції, яка пішла нам назустріч. Ми досить швидко погодили всі наші умови, обговорили всі моменти і стали до роботи. Це, звичайно, було великою втіхою після Мукачева.

– Що б ви порадили підприємцям, які ще в роздумах, чи варто переносити бізнес на Закарпаття?

– Я знаю, що підприємці мають керуватися такими догмами, як повна відсутність страху і сумніву та велика впертість. Зараз якраз страх і сумніви заважають прийняти рішення щодо релокації. Адже люди можуть боятися. Вони могли вже щось втратити. І далі думають, що не буде допомоги, не буде шансу, успіху, не буде інших варіантів. Але це не так. Нові варіанти варто шукати. Як показує життя, українці настільки розумні, кмітливі й винахідливі, що дадуть собі раду всюди. Завжди шукатимуть вихід і знайдуть його. Просто потрібно бути дуже впертим, дуже наполегливим. Відкидати всі сентименти і йти до мети.

Христина БІКЛЯН