Солотвинське провалля: зона відчуження. ФОТО

Кажуть, що сіль добували в Солотвині ще в ІІ ст. до н. е., однак цілеспрямовано використовувати копальні почали у другій половині XVIII ст. Відтоді минуло багато часу, і під землею утворилося, можна сказати, ціле місто, цілий «кришталевий» світ, який… сьогодні поступово завалюється.

Дорогою ціною…

Найчистіша в Європі сіль, яку століттями добували на Закарпатті, далася місцевому населенню справді дорогою ціною. Масштабні руйнування в Солотвині почалися ще у 2004 році. Відтоді час від часу прірва поглинала дедалі більші території. Тож у 2011-му спеціальна столична комісія дійшла висновку, що врятувати солерудник неможливо.

Після кількарічного «затишшя» торік обвалилися нові ділянки ґрунту. Де саме знаходяться провалля, у селищі знають усі, навіть дітлахи люб’язно показують дорогу до однієї з вирв, дещо схожої на вхід до підземного царства. Масштаби затопленого водою кратера вражають. Зовсім поруч, упритул до стінок глибоченної ями, знаходиться занедбаний будинок. Незабаром він теж може опинитися на дні кратера.

Дорогою до вирви доводиться обминути приміщення колишньої шахти. Нині вони порожні й зустрічають відвідувачів жахливим виглядом – зруйнованими стінами, заваленими стелями, розбитими вікнами, виламаними дверима, заржавілими конструкціями, які придатні хіба що на металобрухт, та сміттєвими кучугурами. Територія довкола будівлі з вивіскою «Державне підприємство «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника» схожа на витоптане військом монголо-татар поле бою. Здається, зараз навіть Чорнобиль менше схожий на зону відчуження. Тут ніби спиняється час, відкривається інша реальність і… повітря пахне сирістю.

– Жоден із солеруднитків не працює. Ми з друзями на шахті, яку ніхто не охороняє, часто бавимося в піжмурки, – розповідає кореспонденту «Карпатського об’єктива» 11-річна Сільва.

– Нас хочуть звідси виселити, кажуть, що колись усе Солотвино провалиться, – долучається до розмови 10-річний Сашко. – Дехто вже переїхав, а моя родина вирішила зостатися в селищі.

І справді, для мешканців Солотвина в Тереблі збудовано ціле поселення (116 квартир у 8 багатоквартирних будинках і 17 індивідуальних осель, навіть загальноосвітній навчальний заклад на 330 місць, дошкільний навчальний заклад на 140 місць). Проте покидати рідний населений пункт багато хто з місцевого населення вперто не хоче, своєрідний грошовий приз такою ціною людям не потрібен.

– Офіційно в зоні небезпеки наразі перебувають 342 особи. Але я переконана, що нам нічого не загрожує. Добувні роботи на шахтах не ведуться, руйнування ґрунтів має припинитися, – запевняє 74-річна Єва Міллер.

Життя над прірвою

Найбільше про лихо, яке спіткало селище, що на Тячівщині, шкодують шахтарі.

– Ми постійно застерігали керівництво про небезпеку. Потрапляння підземних вод у шахти спричиняло незворотні процеси. Нині поселення йде під землю в прямому значенні слова. І хочуть люди цього чи ні, якщо найближчим часом жодних заходів з порятунку солерудника вжито не буде, може статися катастрофа… і не тільки екологічна… на кону людські життя, – нарікає колишній шахтар Іван Берч.

Між іншим, провалля завдовжки в сотню метрів знаходиться майже впритул до індивідуального сектору. При цьому воно постійно збільшується, особливо в сезон дощів, коли глина має найбільшу здатність до просідання.

Слід зазначити, що у 2013 році Кабінет Міністрів України прийняв рішення про ліквідацію ДП «Солотвинський солерудник». На екологічну реабілітацію території впливу гірничих робіт передбачалося витратити 339 млн грн. Проте відтоді минуло вже три роки, а шахти досі простоюють. Та в той же час не можна сказати, що про селище забули. Про проблему знають у всій Європі.

Як зауважив заступник солотвинського селищного голови Янош Кочерга, наразі вирішується питання щодо врятування солерудника за допомогою європейських фахівців, зокрема вишукуються кошти на те, аби локалізувати проблему, яка може обернутися величезною екологічною катастрофою. У цьому плані Закарпаття готові підтримати угорці.

– На одному із засідань Європарламенту Андрея Бочкор розповіла присутнім про солотвинську проблему і завернула увагу депутатів на можливі катастрофічні наслідки надзвичайної ситуації. У липні минулого року в селищі з робочим візитом побували міністерський комісар, уповноважений міністра з питань Дунайської стратегії Іштван Йоо разом з екс-очільником обласної ради Володимиром Чубірком. Під час зустрічі йшлося про те, аби розробити дієвий план заходів із порятунку Тисянської низовини, адже під загрозою може опинитися не тільки українська територія, але й частина земель Угорщини та Румунії. Важливо, що європейські експерти готові приїхати в Солотвино й допомагати владнати ситуацію. Крім того, у грудні минулого року в Києві при Міністерстві з надзвичайних ситуацій України було створено робочу групу з вирішення солотвинської проблеми. Вона засідала вже двічі – 14 січня і 26 лютого. Наступне засідання має відбутися буквально цими днями, і на ньому повинне розглядатися питання приїзду експертної комісії з ЄС, – наголосив пан Янош.

І все ж… не варто забувати, що незабаром стартує новий туристичний сезон, і до Солотвина неодмінно завітають сміливці, які захочуть оздоровитися в місцевому озері, прийняти грязьові ванни та відчути черговий викид адреналіну. Прикро, але вони теж можуть опинитись у зоні ризику, адже незрозуміло, коли й де утвориться наступний кратер. Отже, дієві кроки з боку української влади щодо вирішення ситуації, яка склалася довкола солерудника, потрібно робити якнайшвидше. Звичайно, для цього потрібні чималі гроші. Однак справа того варта, адже закарпатська сіль не тільки цілюща, але й найчистіша у світі, а її вміст в унікальних карстових озерах набагато вищий, ніж у Мертвому морі.

P.S. 5 квітня на засіданні Закарпатської облради депутати відхилили клопотання ТОВ “СПА Спелеоцентр Солотвино” на видобуток кам’яної солі у «Солотвинському солеруднику».

Марина АЛДОН