Чи смакують закарпатські яблука європейцям?

І чи готові вони його впустити на свій ринок…

Transcarpathianapple – це не нове технологічне диво, а фрукт, яким давно славиться наш край. Хто пробував закарпатське яблуко, той сміливо може стверджувати, що це натуральний, який смакує по-особливому. Аджеу нашому краї давні традиції та відмінний клімат для його вирощування.

Завдяки цьому закарпатське яблуко вже давно має хороший попит на українському ринку. Але чи підкорить воно європейський? Враховуючи відкриті кордони та географічну близькість,  ця перспектива виглядає цілком реальною. Але втілити її у житті виявилося набагато складніше.

Неврожай у сусідів нам у поміч

Україна цілком має непогані шанси підкорити Європу яблук. Це доводить статистика. Згідно із даними митної статистики, за липень-січень 2016/2017наша країна експортувала до Євросоюзу1 тис. тон, в наступному році – 9,2 тис. тон, а у цьому році справи пішли ще краще. За інформацією Урядового порталу, Україна в сезоні 2017-2018 років відправила на експорт 40,9 тис. тонн яблук. Це ще в 3,2 рази покращує попередній показник.

Щоправда, в минулому сезоні однією з причин цього є зниження виробництва яблук в ЄС у тому сезоні – все через рекордний за 10 років не врожай у Європі, який виник через морози. Проте ці цифри доводять зацікавленість і це досить позитивна тенденція.

Окрім того, великий попит на українські яблука є в Білорусі, яка також активно нарощує обсяги імпорту цієї продукції.За липень-січень нинішнього сезону Україна відвантажила в Білорусь 11,4 тис. тон яблук, що в 1,6 рази більше, ніж за аналогічний період попереднього сезону. Активно скуповує наші яблука також Молдова.

Звідси випливають і про широкі можливості для закарпатських яблук. Як зізнаються спеціалісти, в Україні наш продукт високо цінують. «У нас холодні ночі та теплі дні, – розповів секрет місцевих яблук заступник голови фермерського господарства «Перфект» Богдан Мурга. – Це ідеальна погода для яблук. І у нашому регіоні урожай – один з перших в країні. Він готовий на 2 тижні раніше, ніж в інших областях.Я особисто з нашого саду у цьому році першу партію яблук відправив 2 липня. Це дає нам ряд переваг».

Але якщо в Україні закарпатське яблуко має попит, то вихід на європейський ринок досі залишається складним. Чому? На це є чимало причин.

Сертифікати та високі ціни

В 2,5 км від Ужгорода, в селі Тарновці, є фермерське господарство, яке називається «Перфект». Там майже 5 років вирощують на 21 гектарі яблука 14 сортів. Основна задача підприємства – виробництво яблук за європейською технологією.Всі саджанці прищеплені за технологією М-9, на території саду працює крапельний полив.

«Наш основний клієнт – це український споживач. Відправляємо яблучка в Київ, Львів, Вінницю, Івано-Франківськ, Дніпро, Одесу, – розповів заступник голови фермерського господарства «Перфект» Богдан Мурга. – Відправляти на Європу? Так, минулого сезону наш продукт туди потрапляв – але через українського посередника».

І це не поодинокий випадок. За словами фахівців, яблука останні роки відправляли в Австрію, Угорщину, Швецію та інші країни. Місцеві споживачі цінують смак, якість та ціну нашого фрукта. Але успішним похід закарпатського яблука в Європу поки назвати важко. І причин на це декілька.

Перша – високі критерії в ЄС щодо самого фрукта. Зокрема, аби вийти на європейський ринок, треба мати як мінімум сертифікат GLOBALG.A.P. Це необхідна річ для українських сільгоспвиробників, які бажають вийти на європейський ринок, особливо після того як запрацювала Угода про зону вільної торгівлі в рамках Асоціації з ЄС.

Для того, щоб яблука перетнули кордон ЄС, вказаний сертифікат мати не обов’язково. Але він є основним документом, який дає можливість реалізувати продукцію. Адже понад 90% торгівлі яблуками в більшості країн ЄС припадає на рітейл (супер- та гіпермаркети, дискаунтери, універсами тощо). Там постачати продукцію до таких роздрібних мереж можуть лише виробники, сертифіковані за стандартом GLOBAL G.A.P.

«Аби отримати цей сертифікат треба пройти чимало ліцензійних перевірок – від обробки насаджень до умов зберігання у камерах, – пояснив Богдан Мурга. – Дуже багато різних критеріїв та вимог. Фактично контролери ЄС у будь-який момент можуть завітати у ваш сад і протягом певного часу перевіряти все, що їм треба».

За словами фахівців, такий сертифікат мають українські фермерства, але їх небагато.

Ще одна проблема – націнка за розмитнення нашого продукту. «Так, нам дозволено ввозити яблука у Європу, – розповів директор фермерського господарства на Ужгородщині «Ранет» Семен Тижук. – Але вхідна ціна нашого фрукта на європейський ринок завдяки розмитненню в два рази більша, за європейське. Тому кому вигідно його там купляти?».

«Вхідна ціна» – це уніфікована процедура, в основу якої покладено визначення цін на внутрішньому ринку, на основі яких розраховуються всі подальші митні платежі. Всі фрукти, вирощені за межами ЄС розмитнюються за цією схемою. Відповідно до цієї системи мито складається із загальної ставки та додатковогомитного платежу, розмір якого залежить від того, наскільки ціна товару є нижчою від встановленого ЄС показника. Українські товари мають преференцію у вигляді звільнення від сплати базового мита – таким чином, стягується лише різниця у ціні.

Фермер Семен Тижук наводить конкретний приклад. Не так давно його господарство планували продавати яблука в Словаччину – його фермерське господарство знаходиться зовсім поруч, тому логістика відправки обіцяла бути легкою. До того ж, у цій країні своїх фруктів не багато, тому ринок більш ніж сприятливий. Але ціна їхнього яблука на ринку була 0,68 євро, а їхнього словацького – 0,35 євро. Для закарпатців це просто не вигідно.

Європейці просто мають кращі умови

Ще один важливий чинник, з яким зіткнулися вітчизняні виробники – це шалена «яблучна» конкуренція в Європі. Особливо, коли під боком маєш такого потужного опонента як Польща. Сьогодні ця країна – лідерЄвропи у цій галузі. Вона виробляє 28,7% всього виробництва цих фруктів в ЄС і за сприятливих умов може виготовити до 4 млн. тон яблук. Вони активно експортують яблука навіть за океан, а віднедавнаі в Україну.

І на то є причини. Семен Тижук розповідає: у польських фермерів дуже хороша державна підтримка. «Вони щороку отримують непогані кошти на розвиток своїх яблучних садів, – зазначив він. – До прикладу, якщо фермеру потрібен холодильник для зберігання яблук, то він його купує. Із цієї суми 50% коштів з виділяють з ЄС, 25% – з бюджету самої Польщі, а на ще 25% він отримує практично безвідсотковий кредит. Звісно, що це чудові умови».

За словами фермерів, завдяки цьому в Польщі велика кількість фермерських господарств, які вирощують велику кількість яблук. Відповідна і ціна у них низька. А ще ж є яблука Франції, Італії, Іспанії, Голландії, які роками завойовували смаки європейців. І вони тепер мають всі шанси завоювати й смаки українців. Польща принаймні вже почала це робити.

То що нам робити?

Закарпатські фермери стверджують, що аби завоювати ринок Європи, без державної підтримки не обійтися. «Якби були державні дотації, зменшені вимоги до сертифікації, зрештою дешеві кредити на дороге обладнання, спрощені митні правила, тоді ми легко могли збільшити потужності виробництва яблук і з цим вже конкурувати у Європі», – стверджує Б. Мурга.

Слід змінювати і українське законодавство. За словами фахівців, нещодавнє анулювання спрощеної системи і переведення фермерських господарств на загальні умови оподаткування та сплати ПДВ – це вірний шлях до банкрутства, а не розвитку. До того ж, приватні фермери жаліються, що вони абсолютно незахищені перед негодою. Численні буревії та гради тільки на Закарпатті постійно роблять лихо. Але держава відшкодовує лише державним садам. І таких причин ще багато.

А змінювати ситуацію слід. Тому що Закарпаття, попри всі вищезгадані перепони, здатне боротися за європейський ринок. Зайвий доказ – у цьому сезоні дуже хороший врожай яблук. Це підтвердиввиконуючий обов′язки директора обласного департаменту агропромислового розвитку Закарпатської ОДА Віктор Тереля.

То чому б цим не скористатися і не привчити європейців їсти transcarpathianapple?

Денис Фазекаш, спеціально для Prozahid.com