Чиста вода з трубопроводу для Чопа утопія?

Питання забезпечення міста Чоп безперебійним водопостачанням турбує жителів уже понад 20 років. Водозабір, що наразі обслуговує місто, був побудований ще у XIX столітті, і через зношеність трубопроводів містяни часто залишаються без води – відключення відбуваються майже щотижня. Так, минулого тижня води не було майже три дні.

Збудовані резервуари у міському парку Чопа

На жаль, під час кожного чергового призупинення водопостачання виникає питання: де ж узяти воду? Місцеві жителі розповідають, що в такі дні містом їздять однин-два спеціалізовані автомобілі, з яких можна отримати воду, але для цього потрібно вистояти кілометрову чергу. Коли ж нарешті Чоп матиме нормальну систему водопостачання?

Із цим питанням ми звернулися до міського голови Чопа Валерія Самардака. Він розповів, що припинення водопостачання цього разу не було пов’язане з трубопроводом. Причиною стала аварія на основній каналізаційно-насосній станції, адже її побудували ще у 1962 році і дотепер не проводили ніяких капітальних ремонтів, тому технічний стан залишає бажати кращого. Сам трубопровід теж уже майже на 50 % прогнив, і через це трапляються постійні поломки.

Спробуймо розібратися з проблемою від самого початку. Уся складність ситуації полягає в тому, що місто не є власником трубопроводу – він належить ПАТ «Укрзалізниця», яка не проводить практично жодних ремонтних робіт, і з року в рік його стан лише погіршується.

Валерій Самардак зауважив, що міська влада вже понад рік ініціює передачу інфраструктури трубопроводів на баланс міста. Цікавим є те, що на цей момент в Україні ще нема прецеденту щодо передачі майна «Укрзалізниці» тій чи іншій громаді.

Щоб хоч якось почати вирішувати проблему з водопостачанням, у міському парку Чопа ще у 2008 році було пробурено чотири скважини, які з різних причин так і не ввели в експлуатацію.

«Коли наприкінці 2015 року я з командою почав свою роботу у Чопській міській раді, ми зосередили увагу на найбільшій проблемі міста – питній воді. Тоді ми почали вивчати технічну документацію, зробили аналізи та вияснили, що роботи цих скважин буде достатньою для забезпечення міста Чоп водою, але стали перед з іншою проблемою – ніякої документації на землю та паспортизації скважин не було. Для оформлення всього необхідного ми витратили рік. Це ключові моменти. Після цього ми почали готувати проект. Його оцінили у 19 млн грн – це непідйомна сума для міського бюджету», – розповів пан мер.

Так, проект зареєстрували у Державному фонді регіонального розвитку і передбачили на 2017 рік 5 млн грн. Варто додати, що будь-яке фінансування з цього фонду передбачає співфінансування у мінімальному розмірі 10 %. У міському бюджеті для цього передбачили навіть 25 % потрібної суми.

Так, уже на початку осені 2017р. було закладено фундамент насосно-фільтрувальної станції. Варто зауважити, що основне фінансове навантаження лягає на обладнання – фільтри та насоси, вартість яких сягає 10 млн грн. Наразі будівля фільтрувальної станції майже готова, будівельники незабаром зводитимуть дах.

«На цей рік з бюджету передбачили 1 млн 700 тис грн., але нам все-таки не вистачає 10 млн. Наразі у ВР вже пройшли декілька комісій з нашого питання, і ми сподіваємося, що кошти все-таки будуть і місто матиме воду до кінця 2018 року. Паралельно ми розробляємо проект для прокладення власних трубопроводів. Через те, що водозабір у власності ПАТ «Укрзалізниця», відповідно до українського законодавства ми не маємо можливості закачувати воду у їхню систему – це кримінал», – додав міський голова.

Варто зауважити, що спочатку водопровід планують побудувати тільки для центральної частини міста. Таким чином, частина міста отримуватиме воду з власного міського трубопроводу, а інша від «Укрзалізниці».

Щоб люди мали доступ до води в екстремальних ситуаціях відключення, в парку побудують спеціальні бювети з краниками, де містяни безкоштовно набиратимуть воду. Крім того, десь півроку тому було встановлено спеціальні резервуари об’ємом 155 кубічних метрів. Таким чином, при відключенні централізованого водопостачання жителі будуть забезпечені чистою питною водою. На жаль, такі заходи не допоможуть вирішити проблеми міста.

Нагадаємо, що міській владі Чопа пропонували й альтернативне рішення проблеми. Оскар Балог, керівник фракції «КМКС» Чопської міської ради, розповів, що ще у лютому 2017р. була можливість подати спільний грант з угорцями та отримувати воду з сусіднього міста Загонь шляхом прокладання прямого водопроводу.

«Тоді навіть було проведено засідання з цього приводу, де обидві сторони могли домовитися про план дій, як саме відбуватиметься співпраця. На жаль, керівництво міста відмовилося від співпраці та перспективного проекту. На їхню думку, проект «Питна вода», запущений у 2006 році, мав би більше перспектив, хоч за 10 років цей проект навіть не почав рухатися вперед, якщо не рахувати 4 скважин, які пробурили у парку. Воднораз якщо Україна прагне інтегруватися до ЄС, то має керуватися тими самими основоположними принципами, які стосуються вільного пересування товарів та послуг. Вода – це товар, угорці його мають. Від нас не вимагалося жодних додаткових капіталовкладень, а жителі Чопа пили б чисту артезіанську воду. Чому з політичних міркувань це не можна здійснити? Це вже інше питання», – зауважив пан Оскар.

Ми поставили це запитання й міському голові Чопа, на що дістали відповідь: «Та грантова програма є занадто великомасштабною і під наш проект не підходить. Ми всі маємо розуміти, що забезпечення водопостачання з угорської сторони – дуже громіздка процедура, яка вирішується не на місцевому рівні, а через Верховну Раду та Кабінет Міністрів – це складна тема транскордонної співпраці. Це б вирішувалось роками. Так, ми вдячні, що угорці до нас звернулися, виявили ініціативу та були готові допомогти, але, з іншого боку, ми розуміли, що це забере величезну кількість часу, знаючи нашу бюрократію. У людей одне бажання, вирішити цю проблему в найкоротші терміни».

Оскар Балог розповідає, що проект, розроблений мером Чопа, зможе забезпечити лише 85-90 % потреб міста у воді і зовсім не вирішить проблему розбудови мережі водопостачання. Він переконаний, що місцеві жителі не побачать значного поліпшення ситуації, адже як вони стояли в черзі за водою до магазину, так і стоятимуть, тільки вже у парку. Тобто якогось комплексного вирішення питання водопостачання він не бачить. Навіть якщо міській владі і вдасться знайти кошти на будівництво трубопроводу для центральної частини міста, то все одно відчуватиметься перепад у тиску води і що тоді робити решті містян?

«Постійно порушуючи питання водопостачання на сесіях міської ради, ми отримали від «Укрзалізниці» трирічний план, згідно з яким вони погодилися інвестувати у мережу близько 3 млн грн до 2020 року. На жаль, цих коштів буде достатньо лише для того, щоб замінити деякі мотори для стабілізації системи, а це практично нічого не змінить», – наголосив пан Оскар.

Через відсутність нормальної системи очищення стічних вод та розгалуженої системи водопостачання будинки, що ближче до залізниці, отримують воду, хоч і не постійно, а втих, що далі, тим більше на вищих поверхах – воду й зовсім не бачать.

Близько 50 % води просто витікає на вулиці міста через прориви мережі, щодня їх фіксують у 10-12 місцях одночасно. Щодо якості води, то вона буває і зовсім поганою, особливо у період паводків – яка в Латориці, така сама тече з кранів квартир Чопа. А ще чопська вода перевищує норми заліза на 25 %, що додає затрат на її очистку.

Оскар Балог зауважив: що для того, аби забезпечити себе та родину водою, багато містян витрачають десятки тисяч гривень, пробурюючи скважини у власних подвір’ях: «Вони викачують воду спеціальними насосами та зберігають її у величезних бочках десь у підвалі. Є навіть такі жителі, які інакше вирішили питання – провели воду прямо в будинок. У Чопі всі розуміють, що це питання найближчим часом не вирішиться і кожен має думати про свою родину сам».

Рішенням ситуації пан Оскар бачить лише будівництво нової сучасної мережі водопостачання та водовідведення. Збудувати систему водопостачання в Чопі поки можливо лише з використанням грантових коштів ЄС, а наш регіон бере активну участь у транскордонному співробітництві – тому це цілком реально, головне мати бажання написати проект.

Пані Оксана, мешканка однієї з багатоповерхівок міста, розповіла, що вже й не сподівається на вирішення проблеми: «Кожен кандидат у мери міста запевняє нас, що зробить нормальне водопостачання, ми за нього голосуємо, а змін ніяких не бачимо. Ось знову води не було майже три дні, але навіть коли вона є, то буває така брудна і каламутна, що навіть посуд нею не помиєш. А що робити сім’ям із маленькими дітьми? Наша родина купу грошей витрачає на воду – за літр платимо 1 грн 20 коп. Хіба це нормальне життя у XXI столітті – носити воду з магазину?».

Тож жителям Чопа залишається лише набратись терпіння і чекати – коли нарешті з їхніх кранів потече вода. Але чи буде вона питною та чистою – ще питання…

Вікторія КОПИНЕЦЬ