25816
08:45 24.062022

На Перечинщині збирають перші літні білі гриби

Економіка 2229

На Перечинщині затяті грибарі декілька днів поспіль збирають перші літні білі гриби, підосичники та квочки. Лісові трофеї фотографують і виставляють на своїх сторінках у соцмережах.

– Перед Зеленими святами у Перечині падали рясні дощі, землю трохи намочило. Минулої неділі пішов по своїх місцях – назбирав білих і квочок. Красунчики! Відкриття сезону було вдалим. Вдома приготували страви, квочку відклали в морозилку – з неї файний суп. За два дні назбирав ще, але частину довелось залишити в лісі – червиві. Третій похід до лісу теж був удачний, але через спеку червивіють навіть маленькі гриби, – розповів про своє грибариня перечинець Василь Василиха.

Пані Валерія з Перечина п’ятий день поспіль виставляє на своїй сторінці у Фейсбуку лісові трофеї свого батька. На запитання френдів: «Де такі красунчики водяться?» відповідає коротко «В лісі». Звісно, грибарі свої місця не видадуть навіть під дулом пістолета.

Відомо, що Вільшинки – грибне гірське село. Тут знаходять дари лісу у всі пори року, крім зими, навіть тоді, коли їх нема у жодному населеному пункті Закарпаття. Видно, жителі моляться на них, бо завдяки грибам можуть поповнити сімейний гаманець. Спродують у Дубриничах за переїздом та на ринках Ужгорода. У Дубриничах невеликий кошарик білячків продають за 150 грн. Охочих придбати свіжі грибочки і приготувати з них смачну страву вистачає, тому наші грибники довго не затримуються зі своїм товаром.

О дев’ятій ранку у вівторок біля хімічного факультету сивочола жінка торгувала білими та підосичниками. Пані Марія розповіла, що гриби назбирали її онуки та зять у Вільшинках. Товар виклала у пластикові корзини. За дев’ять осикових просить сотню. «На око» це десь грам 700. Чоловік пенсійного віку купує без торгу.

– Люблю закарпатські грибочки. У нас на Херсонщині таких нема. Побалую себе та дружину: на обід зварю суп та приготую смажені гриби у сметанному соусі, – каже мій співрозмовник.

За корзину білих пані Марія просить двісті гривень.

– Двісті гривень за оці гриби? – перепитує повнява жінка років 60 з чорним фарбованим волоссям. – Там же нема кілограма. Звариться, то буде жменя. Це дуже дорого. Ви втратили совість, усьому є межа. Ви ж їх не вирощуєте, не вкладаєте ніякого труда, – вдалася присоромлювати господиню лісових трофеїв. Та тільки плечима стенула: «Базар є базар: підходить – купуєш, дорого – не купуєш».

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора та зі сторінок користувачів соцмережі Фейсбук Василя та Валерії

telega
Підписуйся на наш телеграм канал!

Підпишись на наш телеграм канал де кожна новина виводиться відразу після публікації. Будь першим у курсі подій.

Підписатися
Слідкуйте за нами у соцмережах
Головне